| Summary: | Стаття присвячена аналізу «розумності строків» як засади кримінального провадження та сучасного стану її забезпечення в нашій державі. Проведено дослідження національного законодавчого закріплення цієї засади та її меж в Україні. Висвітлено питання дотримання «розумності строків» кримінального провадження крізь призму європейських стандартів у контексті рішень Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) проти України.
Встановлено, що обґрунтованість тривалості провадження оцінюється ЄСПЛ індивідуально з урахуванням конкретних обставин справи та напрацьованих практикою критеріїв. Найчастіше у рішеннях проти України для встановлення наявності або відсутності порушення засади «розумності строків» ЄСПЛ бере до уваги такі першочергові критерії: складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження (заявника й компетентних органів) та спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Наведена практика ЄСПЛ проти України дозволяє нам констатувати помилку правоохоронних органів і суду в надмірній тривалості кримінального провадження через відсутність з їхнього боку «особливої ретельності» (на прикладі рішень ЄСПЛ у справах «Нечай проти України», «Мельников проти України», «Радзевіл проти України»). Авторками акцентовано увагу на статистичних показниках діяльності ЄСПЛ щодо України, на підставі яких проаналізовано сучасний стан та рівень дотримання правоохоронними органами й судами засади «розумності строків» в Україні.
За результатами дослідження авторками виявлено перспективи подальшого удосконалення даної засади на практиці. Зроблено висновок про необхідність вжиття правових заходів для усунення причин та наслідків, спричинених порушенням засади «розумності строків» кримінального провадження як міжнародного стандарту забезпечення прав людини.
|
|---|