Експресія страху, жаху і відчаю у живопису Ф. Бекона: «Три етюди до фігур біля підвалин Розп’яття» (1944)
У статті представлений детальний аналіз одного із знакових полотен Ф. Бекона — «Три етюди до фігур біля підвалин Розп’яття» (1944), а також його пізньої варіації — «Другої версії “Триптиха 1944”», написаної в 1988 році. Застосовуючи іконологічний метод, автор показує специфіку художньої інтенції Бек...
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
National Academy of Arts of Ukraine. Modern Art Research Institute
2019-12-01
|
| Series: | Сучасне мистецтво |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://sm.mari.kiev.ua/article/view/185919 |
| _version_ | 1831675939561406464 |
|---|---|
| author | ЮЛІЯ АЗАРОВА |
| author_facet | ЮЛІЯ АЗАРОВА |
| author_sort | ЮЛІЯ АЗАРОВА |
| collection | DOAJ |
| description | У статті представлений детальний аналіз одного із знакових полотен Ф. Бекона — «Три етюди до фігур біля підвалин Розп’яття» (1944), а також його пізньої варіації — «Другої версії “Триптиха 1944”», написаної в 1988 році. Застосовуючи іконологічний метод, автор показує специфіку художньої інтенції Бекона, пов’язану з гротескним зображенням складних екзистенційних станів страху, жаху й відчаю. Вивчаючи мальовничу мову Бекона, автор робить акцент на просторовій організації картини, колірній палітрі, колористичному вирішенні. Розглядаючи семантику фігур, автор висуває гіпотезу про антинарративний характер твору. Спираючись на роботи сучасних мистецтвознавців (М. Харрісон, Л. Фікаччі, Д. Сильвестр, Дж. Рассел), автор виявляє основні джерела натхнення «Триптиха» Бекона («La Coiffure» Е. Дега, «Герніка» і «Анатомія: три жінки» П. Пікассо,«Купальниці» П. Сезанна). При цьому автор підкреслює, що Бекон, наслідуючи ідеї попередників, не зупиняється на наслідуванні, а йде далі, створює свій style flamboyant, «палаючий стиль», який приносить йому заслужену славу.
Залучаючи оцінки провідних арт-критиків (Л. Гоуінг, Г. Мелвілл, С. Хантер), автор зазначає, що «Триптих» Бекона служить поворотною віхою в мистецтві ХХ століття тому, що він акумулює в собі негативний καιρός. Фантасмагорія неживого «світу — привиду», «світу — руїни», «світу — попелу», яку Бекон майстерно розігрує в своїй картині, показує глядачеві, як світ відчужується від людини, а людина — від світу. |
| first_indexed | 2024-12-20T04:14:08Z |
| format | Article |
| id | doaj.art-09f6e3469b0c48a190d40a3a5e6b0854 |
| institution | Directory Open Access Journal |
| issn | 2309-8813 2663-0362 |
| language | English |
| last_indexed | 2024-12-20T04:14:08Z |
| publishDate | 2019-12-01 |
| publisher | National Academy of Arts of Ukraine. Modern Art Research Institute |
| record_format | Article |
| series | Сучасне мистецтво |
| spelling | doaj.art-09f6e3469b0c48a190d40a3a5e6b08542022-12-21T19:53:50ZengNational Academy of Arts of Ukraine. Modern Art Research InstituteСучасне мистецтво2309-88132663-03622019-12-01015435610.31500/2309-8813.15.2019.185919185919Експресія страху, жаху і відчаю у живопису Ф. Бекона: «Три етюди до фігур біля підвалин Розп’яття» (1944)ЮЛІЯ АЗАРОВАУ статті представлений детальний аналіз одного із знакових полотен Ф. Бекона — «Три етюди до фігур біля підвалин Розп’яття» (1944), а також його пізньої варіації — «Другої версії “Триптиха 1944”», написаної в 1988 році. Застосовуючи іконологічний метод, автор показує специфіку художньої інтенції Бекона, пов’язану з гротескним зображенням складних екзистенційних станів страху, жаху й відчаю. Вивчаючи мальовничу мову Бекона, автор робить акцент на просторовій організації картини, колірній палітрі, колористичному вирішенні. Розглядаючи семантику фігур, автор висуває гіпотезу про антинарративний характер твору. Спираючись на роботи сучасних мистецтвознавців (М. Харрісон, Л. Фікаччі, Д. Сильвестр, Дж. Рассел), автор виявляє основні джерела натхнення «Триптиха» Бекона («La Coiffure» Е. Дега, «Герніка» і «Анатомія: три жінки» П. Пікассо,«Купальниці» П. Сезанна). При цьому автор підкреслює, що Бекон, наслідуючи ідеї попередників, не зупиняється на наслідуванні, а йде далі, створює свій style flamboyant, «палаючий стиль», який приносить йому заслужену славу. Залучаючи оцінки провідних арт-критиків (Л. Гоуінг, Г. Мелвілл, С. Хантер), автор зазначає, що «Триптих» Бекона служить поворотною віхою в мистецтві ХХ століття тому, що він акумулює в собі негативний καιρός. Фантасмагорія неживого «світу — привиду», «світу — руїни», «світу — попелу», яку Бекон майстерно розігрує в своїй картині, показує глядачеві, як світ відчужується від людини, а людина — від світу.http://sm.mari.kiev.ua/article/view/185919живопис англії (хх століття)творчість френсіса бекона (1909–1992)експресіонізм |
| spellingShingle | ЮЛІЯ АЗАРОВА Експресія страху, жаху і відчаю у живопису Ф. Бекона: «Три етюди до фігур біля підвалин Розп’яття» (1944) Сучасне мистецтво живопис англії (хх століття) творчість френсіса бекона (1909–1992) експресіонізм |
| title | Експресія страху, жаху і відчаю у живопису Ф. Бекона: «Три етюди до фігур біля підвалин Розп’яття» (1944) |
| title_full | Експресія страху, жаху і відчаю у живопису Ф. Бекона: «Три етюди до фігур біля підвалин Розп’яття» (1944) |
| title_fullStr | Експресія страху, жаху і відчаю у живопису Ф. Бекона: «Три етюди до фігур біля підвалин Розп’яття» (1944) |
| title_full_unstemmed | Експресія страху, жаху і відчаю у живопису Ф. Бекона: «Три етюди до фігур біля підвалин Розп’яття» (1944) |
| title_short | Експресія страху, жаху і відчаю у живопису Ф. Бекона: «Три етюди до фігур біля підвалин Розп’яття» (1944) |
| title_sort | експресія страху жаху і відчаю у живопису ф бекона три етюди до фігур біля підвалин розп яття 1944 |
| topic | живопис англії (хх століття) творчість френсіса бекона (1909–1992) експресіонізм |
| url | http://sm.mari.kiev.ua/article/view/185919 |
| work_keys_str_mv | AT ûlíâazarova ekspresíâstrahužahuívídčaûuživopisufbekonatrietûdidofígurbílâpídvalinrozpâttâ1944 |