КУЛЬТУРОТВОРЧЕ ОСМИСЛЕННЯ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У КОНТЕНТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Незавершеність реформування громадянського суспільства в Україні у контенті євроінтеграції актуалізує наукові дослідження у питанні їх культуротворчого осмислення. Мета дослідження — виявити вплив євроінтеграційних процесів на формування основних положень Стратегій розвитку громадянського суспільст...

Full description

Bibliographic Details
Main Author: Руслан Степанович Мохнюк
Format: Article
Language:English
Published: Kyiv National University of Culture and Arts 2021-10-01
Series:Питання культурології
Subjects:
Online Access:http://issues-culture-knukim.pp.ua/article/view/245829
Description
Summary:Незавершеність реформування громадянського суспільства в Україні у контенті євроінтеграції актуалізує наукові дослідження у питанні їх культуротворчого осмислення. Мета дослідження — виявити вплив євроінтеграційних процесів на формування основних положень Стратегій розвитку громадянського суспільства різних років у корекції до вимог часу. Методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході до його вивчення. Порівняльно-логічний метод дав можливість зіставити законодавчі акти різних років і простежити їх поступ. Культурологічний метод дозволив визначити культуротворчий підхід до створення Стратегій розвитку громадянського суспільства в Україні та з’ясувати вплив євроінтеграційних підходів при їх розробці. Наукова новизна полягає у комплексності культуротворчого осмислення основних положень Стратегій розвитку громадянського суспільства, що кореспондуються з євроінтеграційними процесами. Висновки. Розробка Стратегій та їх неухильне виконання роблять розвиток громадянського суспільства в Україні цілеспрямованим та поступальним, що постулюється з модернізаційними євроінтеграційними підходами. Для сучасного етапу характерним є покращення стану законодавства, зокрема, останнім часом законодавчий кейс поповнився Національними стратегіями (2012, 2016, 2021 рр.) щодо сприяння розвитку громадянського суспільства з урахуванням напрацьованих і практикою перевірених європейських стандартів. Культуротворчість трактується як консолідуючий феномен, що активізує державотворчі ресурси та виступає модератором формування української ідентичності, засобом соціалізації та інкультурації особистості. Культурологічне осмислення цієї парадигми сприяє тяглості та удосконаленню потенційних можливостей при подальшій розробці законотворчих документів з означеного нами питання.
ISSN:2410-1311
2616-4264