ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ПРОПОРЦІЙНОСТІ У СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ
Сучасна концепція реформування процесуального законодавства в Україні поставила перед правозастосовними та право реалізаційними органами ряд задач щодо плавного переходу від нормативно-актного до прецедентного методу застосування права. Причому, така позиція прямо закріплена у процесуальному законо...
Main Author: | |
---|---|
Format: | Article |
Language: | English |
Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2021-08-01
|
Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
Subjects: | |
Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/232292 |
_version_ | 1828097158898778112 |
---|---|
author | S.E. Fedik |
author_facet | S.E. Fedik |
author_sort | S.E. Fedik |
collection | DOAJ |
description |
Сучасна концепція реформування процесуального законодавства в Україні поставила перед правозастосовними та право реалізаційними органами ряд задач щодо плавного переходу від нормативно-актного до прецедентного методу застосування права. Причому, така позиція прямо закріплена у процесуальному законодавстві України, зокрема у ч. 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, в якій зазначається: - «Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права» [1]. Саме цією статтею Цивільного процесуального кодексу України законодавець опосередковано зобов’язує судові органи України при вирішенні справ у судах використовувати як норми міжнародного права (в особі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї), так і судові рішення Європейського Суду з прав людини, які виражаються у практиці цього суду при розгляді справ даною міжнародною судовою інституцією.
Саме положення вище згаданої статті Цивільного процесуального кодексу України декларує фактичний перехід від правил нормативно-актної процедури застосування права, до принципів прецедентної правової системи, де джерелом права є не лише нормативно-правовий акт, а й рішення суду.
Важливою умовою правильного застосування норми права чи судового рішення є правильне тлумачення правової норми, або ж і цілого нормативно-правового акту, а також судового прецеденту. Тлумачення правових норм передбачає поєднання об’єктивного та суб’єктивного, і залежно від цілей інтерпретації у цьому процесі відповідно співвідносяться між собою дві його стадії – з’ясування та роз’яснення. І якщо процес тлумачення має за мету лише розуміння інтерпретатором змісту правової норми, тоді з’ясування – самостійний процес пізнання. Коли ж метою є доведення змісту правової норми до третіх осіб, то з’ясування та роз’яснення становлять стадії (етапи) єдиного, нероздільного процесу. Такий процес притаманний усім видам правової діяльності – правотворчості, правореалізації, правозастосуванню, систематизації та правовому вихованню а у правовому суспільстві тлумачення юридичних норм є стабілізуючим чинником процесу регулювання суспільних відносин, сприяє підвищенню ефективності правових норм, зміцненню законності, захисту прав людини і громадянина [2, с. 5-6].
|
first_indexed | 2024-04-11T07:42:32Z |
format | Article |
id | doaj.art-167bb55f4692453ab8dfc782a52fac24 |
institution | Directory Open Access Journal |
issn | 2307-3322 2664-6153 |
language | English |
last_indexed | 2024-04-11T07:42:32Z |
publishDate | 2021-08-01 |
publisher | State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University». |
record_format | Article |
series | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
spelling | doaj.art-167bb55f4692453ab8dfc782a52fac242022-12-22T04:36:26ZengState Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право2307-33222664-61532021-08-016310.24144/2307-3322.2021.63.53ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ПРОПОРЦІЙНОСТІ У СУДОВІЙ ПРАКТИЦІS.E. Fedik0кандидат юридичних наук викладач Правничого коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка доцент Сучасна концепція реформування процесуального законодавства в Україні поставила перед правозастосовними та право реалізаційними органами ряд задач щодо плавного переходу від нормативно-актного до прецедентного методу застосування права. Причому, така позиція прямо закріплена у процесуальному законодавстві України, зокрема у ч. 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, в якій зазначається: - «Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права» [1]. Саме цією статтею Цивільного процесуального кодексу України законодавець опосередковано зобов’язує судові органи України при вирішенні справ у судах використовувати як норми міжнародного права (в особі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї), так і судові рішення Європейського Суду з прав людини, які виражаються у практиці цього суду при розгляді справ даною міжнародною судовою інституцією. Саме положення вище згаданої статті Цивільного процесуального кодексу України декларує фактичний перехід від правил нормативно-актної процедури застосування права, до принципів прецедентної правової системи, де джерелом права є не лише нормативно-правовий акт, а й рішення суду. Важливою умовою правильного застосування норми права чи судового рішення є правильне тлумачення правової норми, або ж і цілого нормативно-правового акту, а також судового прецеденту. Тлумачення правових норм передбачає поєднання об’єктивного та суб’єктивного, і залежно від цілей інтерпретації у цьому процесі відповідно співвідносяться між собою дві його стадії – з’ясування та роз’яснення. І якщо процес тлумачення має за мету лише розуміння інтерпретатором змісту правової норми, тоді з’ясування – самостійний процес пізнання. Коли ж метою є доведення змісту правової норми до третіх осіб, то з’ясування та роз’яснення становлять стадії (етапи) єдиного, нероздільного процесу. Такий процес притаманний усім видам правової діяльності – правотворчості, правореалізації, правозастосуванню, систематизації та правовому вихованню а у правовому суспільстві тлумачення юридичних норм є стабілізуючим чинником процесу регулювання суспільних відносин, сприяє підвищенню ефективності правових норм, зміцненню законності, захисту прав людини і громадянина [2, с. 5-6]. http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/232292принципи інтерпретаціїЄвропейська конвенція з прав людиниЄвропейський суд з прав людиниНаціональні суди |
spellingShingle | S.E. Fedik ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ПРОПОРЦІЙНОСТІ У СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право принципи інтерпретації Європейська конвенція з прав людини Європейський суд з прав людини Національні суди |
title | ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ПРОПОРЦІЙНОСТІ У СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ |
title_full | ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ПРОПОРЦІЙНОСТІ У СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ |
title_fullStr | ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ПРОПОРЦІЙНОСТІ У СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ |
title_full_unstemmed | ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ПРОПОРЦІЙНОСТІ У СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ |
title_short | ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ПРОПОРЦІЙНОСТІ У СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ |
title_sort | застосування принципу пропорційності у судовій практиці |
topic | принципи інтерпретації Європейська конвенція з прав людини Європейський суд з прав людини Національні суди |
url | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/232292 |
work_keys_str_mv | AT sefedik zastosuvannâprincipuproporcíjnostíusudovíjprakticí |