| Summary: | Дана стаття присвячена розгляду багатоманітності підходів до поняття джерельної бази кримінально-правової політики, а також її складових, зокрема, міжнародних договорів. Подано визначення поняття кримінально-правової політики. Також розкрито характеристику основного підходу до розуміння джерел кримінально-правової політики при якому перелічуються види джерел, які в сукупності і є джерелами кримінально-правової політики. Вказано, що такими виступають: Конституція України; Закони України (в першу чергу, Кримінальний кодекс України та інші закони); підзаконні нормативно-правові акти, у випадку, якщо вони визначають концептуальні підходи кримінально-правової політики або конкретні заходи її реалізації; судовий прецедент (Рішення ЄСПЛ щодо України, а також рішення, які містять усталену правову позицію ЄСПЛ; Рішення Конституційного Суду України; Постанови Пленуму Верховного Суду України, коли вони визначають загальні засади, напрями та межі застосування матеріального кримінального права, а також при визначенні конкретних напрямів та меж застосування кримінального закону, що визначає відповідальність за конкретні види злочинних діянь; Правові позиції Верховного Суду); Міжнародні договори, ратифіковані Україною, які так чи інакше впливають на національне кримінальне законодавство. При характеристиці міжнародних договорів, як джерел кримінально-правової політики, було акцентовано увагу на тому, що їх можна умовно поділити на три групи:
- ті, що визначають концептуальні підходи до боротьби із злочинністю в цілому; - ті, що визначають підстави та межі кримінальної відповідальності за вчинення відповідних видів злочинів та потребують для реалізації видання національних нормативних правових актів;
- ті, що визначають підстави та межі кримінальної відповідальності за вчинення відповідних видів злочинів та діють безпосередньо.
|
|---|