| Summary: | У статті розглянуто поему І. Котляревського «Енеїда» в річищі пікарескної літератури. Оскільки проблема існування крутійської літератури у XVIІI – XIX ст. вивчена ще неповно, таке дослідження є актуальним. У своєму найвідомішому творі письменник звертається і до архаїчних витоків крутійської літератури, її побутування в українському фольклорі, і до її вершинних форм у європейських літературах XVІІI ст. – романів А. Р. Лесажа та його численних наслідувачів. Автори стверджують, що у творі спостерігаємо успадкування основних ознак крутійської прози, адже сюжет мандрів Енея і троянців кореспондує з магістральним сюжетом класичного крутійського роману, який умовно можна назвати «сюжетом-подорожжю». Психологічну основу образу Енея складає архетип трикстера, оприявнений в пікаро, який демонструє вдалу адаптацію до нових соціальних умов. Зроблено також припущення про усвідомлену рецепцію в поемі центральних образів оригінальних і перекладних пікарескних романів західноєвропейських і російських письменників.
|
|---|