| Summary: | У статті розглянуто алегорію у творчості Віри Вовк як один із прийомів моделювання художньої дійсності. Творча еволюція поетеси мислиться як рух до створення цілісної надтекстової єдності, ґрунтованої на таких філософсько-естетичних засадах, якими є релігійність, національна традиція, народнопоетичні та міфологічні мотиви, образна синтетичність художнього мислення. Зріла творчість поетеси, розглянута на прикладах поезії збірок «Каппа хреста», «Обарінки», «Ораторія хвали», «Земля іскриста», презентує інтенцію до поетичної метаобразності, до створення містких узагальнених наскрізних мотивів, розгорнутих метафор і симфор, що об’єднують цілі масиви збірок, деталізуються в послідовних рядах символів, алегорій, парабол, які є системотворчими для окремих збірок, циклів, конкретних віршів.
|
|---|