ЛІК І СКЛАДКИ СОЦІУМУ (ТРАНСГРЕСІЯ СМІХУ)

Суспільство породжує культуру, яка, вичерпавши свої можливості впливу на індивідуума, відмирає. Очевидно, що між людиною і суспільством існує глибокий зв'язок, який взаємозбагачує їх в процесі еволюції і розрив якої згубний для обох. Це третій початок (як проміжна форма), який здійснює їх зв�...

Full description

Bibliographic Details
Main Author: Віктор ОКОРОКОВ
Format: Article
Language:English
Published: Odessa I. I. Mechnykov National University 2010-06-01
Series:Докса
Online Access:http://doksa.onu.edu.ua/article/view/211428
_version_ 1818446212750114816
author Віктор ОКОРОКОВ
author_facet Віктор ОКОРОКОВ
author_sort Віктор ОКОРОКОВ
collection DOAJ
description Суспільство породжує культуру, яка, вичерпавши свої можливості впливу на індивідуума, відмирає. Очевидно, що між людиною і суспільством існує глибокий зв'язок, який взаємозбагачує їх в процесі еволюції і розрив якої згубний для обох. Це третій початок (як проміжна форма), який здійснює їх зв'язок, невидиму і таку важливу для обох сторін, в історії філософії так і незакріпилося на понятійному рівні. Ідеальна держава (Платона),Левіафан (Гоббса), місто Сонця (Кампанелли), суспільно-еконочна формація (Маркса), - це лише лики і маски соціуму, хоча вони і территоріалізували міжособовий простір і, скоріше, сприймалися як реально існуючий «організм» комунікації людей. Можливо, тому і Дерріда, і Дельоз хотіли розробити програму реконструкції «привидів Маркса», реальне здійснення якої перший до кінця не довів, а другий не встиг виконати. приховані тіні або явні лики держави були предметом аналізу практично всіх постструктуралістов. Але, здійснивши програму реконструкції особистості, вони, по суті, провели лише косметичний аналіз поверхневих явищ соціуму. Суспільство спектаклю, театр абсурду, симулякри - ось деякі з «привидів» соціуму, породжені новим європейським мисленням. І хоча вся територія Землі розкроєна за зразком цих «привидів» і існують досить реальні межі межу ними, сама їх сутність залишається за межами видимості. інакше важко пояснити той факт, що принцип справедливості, розроблений ще Платоном, на ділі так і залишився ефемерною директивою, що розуміється кожної соціальною групою як «симулякр», тобто по-своєму.
first_indexed 2024-12-14T19:44:08Z
format Article
id doaj.art-394e131bc8b8457f9c8ab1e5dab60186
institution Directory Open Access Journal
issn 2410-2601
language English
last_indexed 2024-12-14T19:44:08Z
publishDate 2010-06-01
publisher Odessa I. I. Mechnykov National University
record_format Article
series Докса
spelling doaj.art-394e131bc8b8457f9c8ab1e5dab601862022-12-21T22:49:37ZengOdessa I. I. Mechnykov National UniversityДокса2410-26012010-06-0109717810.18524/2410-2601.2006.9.211428211428ЛІК І СКЛАДКИ СОЦІУМУ (ТРАНСГРЕСІЯ СМІХУ)Віктор ОКОРОКОВ0Дніпропетровський національний університетСуспільство породжує культуру, яка, вичерпавши свої можливості впливу на індивідуума, відмирає. Очевидно, що між людиною і суспільством існує глибокий зв'язок, який взаємозбагачує їх в процесі еволюції і розрив якої згубний для обох. Це третій початок (як проміжна форма), який здійснює їх зв'язок, невидиму і таку важливу для обох сторін, в історії філософії так і незакріпилося на понятійному рівні. Ідеальна держава (Платона),Левіафан (Гоббса), місто Сонця (Кампанелли), суспільно-еконочна формація (Маркса), - це лише лики і маски соціуму, хоча вони і территоріалізували міжособовий простір і, скоріше, сприймалися як реально існуючий «організм» комунікації людей. Можливо, тому і Дерріда, і Дельоз хотіли розробити програму реконструкції «привидів Маркса», реальне здійснення якої перший до кінця не довів, а другий не встиг виконати. приховані тіні або явні лики держави були предметом аналізу практично всіх постструктуралістов. Але, здійснивши програму реконструкції особистості, вони, по суті, провели лише косметичний аналіз поверхневих явищ соціуму. Суспільство спектаклю, театр абсурду, симулякри - ось деякі з «привидів» соціуму, породжені новим європейським мисленням. І хоча вся територія Землі розкроєна за зразком цих «привидів» і існують досить реальні межі межу ними, сама їх сутність залишається за межами видимості. інакше важко пояснити той факт, що принцип справедливості, розроблений ще Платоном, на ділі так і залишився ефемерною директивою, що розуміється кожної соціальною групою як «симулякр», тобто по-своєму.http://doksa.onu.edu.ua/article/view/211428
spellingShingle Віктор ОКОРОКОВ
ЛІК І СКЛАДКИ СОЦІУМУ (ТРАНСГРЕСІЯ СМІХУ)
Докса
title ЛІК І СКЛАДКИ СОЦІУМУ (ТРАНСГРЕСІЯ СМІХУ)
title_full ЛІК І СКЛАДКИ СОЦІУМУ (ТРАНСГРЕСІЯ СМІХУ)
title_fullStr ЛІК І СКЛАДКИ СОЦІУМУ (ТРАНСГРЕСІЯ СМІХУ)
title_full_unstemmed ЛІК І СКЛАДКИ СОЦІУМУ (ТРАНСГРЕСІЯ СМІХУ)
title_short ЛІК І СКЛАДКИ СОЦІУМУ (ТРАНСГРЕСІЯ СМІХУ)
title_sort лік і складки соціуму трансгресія сміху
url http://doksa.onu.edu.ua/article/view/211428
work_keys_str_mv AT víktorokorokov líkískladkisocíumutransgresíâsmíhu