| Summary: | Розглянуто різновиди техніки „потоку свідомості” у прозових творах Івана Франка, а саме безпосередній внутрішній монолог, опосередкований внутрішній монолог та всезнавчий опис. З’ясовано, що український письменник (як і низка європейських авторів) застосовував цю техніку раніше, аніж М. Пруст, Дж. Джойс та В. Вулф, котрі вважаються винахідниками техніки „потоку свідомості”. Виявлено передумови й обставини появи цієї форми викладу художнього матеріалу у творчості Франка. Майстер слова демонструє різновиди „потоку свідомості” з різною метою, найчастіше – як засіб для чіткішого окреслення психології персонажів. Техніка „потоку свідомості” у творчості письменника – один із чинників модернізації української літератури наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
|
|---|