Розмисли над Ґомбріховими розмислами, або Історія мистецтва як злиденна родичка мистецтвознавства
Предметом розмислів, оприлюднених у статті, стала лекція німецького мистецтвознавця Ернста Ґомбріха (1909–2001) «Роздуми про викладання історії мистецтв у художніх школах», прочитана в січні 1966 року. Якщо необхідність читання такого курсу художникам ніхто не заперечує, – провокативне запитання, н...
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Taras Shevchenko National University of Kyiv
2023-02-01
|
| Series: | Текст і образ: актуальні проблеми історії мистецтв |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://txim.history.knu.ua/article/view/188 |
| _version_ | 1797903435871289344 |
|---|---|
| author | Andrii Puchkov |
| author_facet | Andrii Puchkov |
| author_sort | Andrii Puchkov |
| collection | DOAJ |
| description |
Предметом розмислів, оприлюднених у статті, стала лекція німецького мистецтвознавця Ернста Ґомбріха (1909–2001) «Роздуми про викладання історії мистецтв у художніх школах», прочитана в січні 1966 року. Якщо необхідність читання такого курсу художникам ніхто не заперечує, – провокативне запитання, наскільки збігаються сучасна історія мистецтва із сучасним мистецтвознавством, тобто з наукою про мистецтво (allgemeine Kunstwissenschaft) або ж із теорією мистецтва, – примушує замислитись не тільки над тим, який саме фах здобувають студенти, спеціалізуючись на історії мистецтва, а й над тим, в якому зв’язку перебуває історія мистецтва «всередині» мистецтвознавства. Залучаючи низку конкретних прикладів, у статті зроблено спробу показати, з яким матеріалом працює історик мистецтва, а з яким працює мистецтвознавець; наголосити на тому, що історія мистецтва відноситься до мистецтвознавства, як фарба до кольору, як голос до співу, як спогад до пам’яті, як минуле до сьогодення. Показано, що намагання історика мистецтва перетворити цю історію на сьогодення шкодить і історії мистецтва, і сучасному мистецтвознавству, яке шукає нові мотиви, методи і методики, а також стилістику письма, відштовхуючись від історії мистецтва, а не всотуючи її мотиви, методи, методики і стилістику письма. Якщо на початку формування європейської моделі мистецтвознавства як «теорії та історії мистецтва» саме історія мистецтва була стрижнем, навколо якого виникали теоретичні узагальнення, себто теорія мистецтва, і поставала загальна гуманітарна наука про твори мистецтва й їхню природу (іконографія, іконологія), тепер історія мистецтва лишається належним базисом для фахової підготовки мистецтвознавця – людини, яка здатна самостійно розглядати твори мистецтва не в історії мистецтва, а в історії культури, точніше, – у самому вирі культури, що лише завтра стане історією. Мистецтвознавство стає одним із важливих елементів загальної науки про культуру, культурознавчою дисципліною, в якій історія мистецтва посідає належне їй місце – знання про те, як відбувається виготовлення людством ціннісно значущої, виразної поверхні буття. Утім, різні цілі передбачають розмаїття засобів, але головним лишається постать дослідника, який може вважати себе мистецтвознавцем, і тоді вдається до теоретизування й прирощення мистецьких смислів, або істориком мистецтва, і тоді вдається до репродукування знання, а не прирощення.
|
| first_indexed | 2024-04-10T09:32:54Z |
| format | Article |
| id | doaj.art-4080da00132742d38619ab14fcb97e47 |
| institution | Directory Open Access Journal |
| issn | 2519-4801 |
| language | English |
| last_indexed | 2024-04-10T09:32:54Z |
| publishDate | 2023-02-01 |
| publisher | Taras Shevchenko National University of Kyiv |
| record_format | Article |
| series | Текст і образ: актуальні проблеми історії мистецтв |
| spelling | doaj.art-4080da00132742d38619ab14fcb97e472023-02-18T10:39:35ZengTaras Shevchenko National University of KyivТекст і образ: актуальні проблеми історії мистецтв2519-48012023-02-0121410.17721/2519-4801.2022.2.02Розмисли над Ґомбріховими розмислами, або Історія мистецтва як злиденна родичка мистецтвознавстваAndrii Puchkov Предметом розмислів, оприлюднених у статті, стала лекція німецького мистецтвознавця Ернста Ґомбріха (1909–2001) «Роздуми про викладання історії мистецтв у художніх школах», прочитана в січні 1966 року. Якщо необхідність читання такого курсу художникам ніхто не заперечує, – провокативне запитання, наскільки збігаються сучасна історія мистецтва із сучасним мистецтвознавством, тобто з наукою про мистецтво (allgemeine Kunstwissenschaft) або ж із теорією мистецтва, – примушує замислитись не тільки над тим, який саме фах здобувають студенти, спеціалізуючись на історії мистецтва, а й над тим, в якому зв’язку перебуває історія мистецтва «всередині» мистецтвознавства. Залучаючи низку конкретних прикладів, у статті зроблено спробу показати, з яким матеріалом працює історик мистецтва, а з яким працює мистецтвознавець; наголосити на тому, що історія мистецтва відноситься до мистецтвознавства, як фарба до кольору, як голос до співу, як спогад до пам’яті, як минуле до сьогодення. Показано, що намагання історика мистецтва перетворити цю історію на сьогодення шкодить і історії мистецтва, і сучасному мистецтвознавству, яке шукає нові мотиви, методи і методики, а також стилістику письма, відштовхуючись від історії мистецтва, а не всотуючи її мотиви, методи, методики і стилістику письма. Якщо на початку формування європейської моделі мистецтвознавства як «теорії та історії мистецтва» саме історія мистецтва була стрижнем, навколо якого виникали теоретичні узагальнення, себто теорія мистецтва, і поставала загальна гуманітарна наука про твори мистецтва й їхню природу (іконографія, іконологія), тепер історія мистецтва лишається належним базисом для фахової підготовки мистецтвознавця – людини, яка здатна самостійно розглядати твори мистецтва не в історії мистецтва, а в історії культури, точніше, – у самому вирі культури, що лише завтра стане історією. Мистецтвознавство стає одним із важливих елементів загальної науки про культуру, культурознавчою дисципліною, в якій історія мистецтва посідає належне їй місце – знання про те, як відбувається виготовлення людством ціннісно значущої, виразної поверхні буття. Утім, різні цілі передбачають розмаїття засобів, але головним лишається постать дослідника, який може вважати себе мистецтвознавцем, і тоді вдається до теоретизування й прирощення мистецьких смислів, або істориком мистецтва, і тоді вдається до репродукування знання, а не прирощення. https://txim.history.knu.ua/article/view/188Ернст Гомбріх, історія мистецтва, наука про мистецтво, мистецтвознавство, митець, естетичний предмет, твір мистецтва |
| spellingShingle | Andrii Puchkov Розмисли над Ґомбріховими розмислами, або Історія мистецтва як злиденна родичка мистецтвознавства Текст і образ: актуальні проблеми історії мистецтв Ернст Гомбріх, історія мистецтва, наука про мистецтво, мистецтвознавство, митець, естетичний предмет, твір мистецтва |
| title | Розмисли над Ґомбріховими розмислами, або Історія мистецтва як злиденна родичка мистецтвознавства |
| title_full | Розмисли над Ґомбріховими розмислами, або Історія мистецтва як злиденна родичка мистецтвознавства |
| title_fullStr | Розмисли над Ґомбріховими розмислами, або Історія мистецтва як злиденна родичка мистецтвознавства |
| title_full_unstemmed | Розмисли над Ґомбріховими розмислами, або Історія мистецтва як злиденна родичка мистецтвознавства |
| title_short | Розмисли над Ґомбріховими розмислами, або Історія мистецтва як злиденна родичка мистецтвознавства |
| title_sort | розмисли над ґомбріховими розмислами або історія мистецтва як злиденна родичка мистецтвознавства |
| topic | Ернст Гомбріх, історія мистецтва, наука про мистецтво, мистецтвознавство, митець, естетичний предмет, твір мистецтва |
| url | https://txim.history.knu.ua/article/view/188 |
| work_keys_str_mv | AT andriipuchkov rozmislinadgombríhovimirozmislamiaboístoríâmistectvaâkzlidennarodičkamistectvoznavstva |