| Summary: | Стаття має на меті простежити зміни погляду на андроїда (тобто на копію, симулякр людини, метафору Іншого, яка дозволяє краще усвідомити основи нашої людяності) протягом півсторіччя на прикладі роману американського фантаста Філіпа Кіндреда Діка „Чи мріють андроїди про електричних овець?” (1968 р.) та кінострічок за мотивами цього твору: фільму Рідлі Скотта „Той, хто біжить по лезу” (1982 р.) та його сиквела „Той, хто біжить по лезу 2049”(2017 р.), знятого Дені Вільневом. Основні методи – порівняльний аналіз указаних творів у контексті проблем гуманізму й постгуманізму та міфопоетичний підхід у вивченні християнської символіки роману та його кіноадаптацій. Робиться висновок, що всі ці автори усвідомлюють відповідальність людства за спробу грати роль Бога та віддають перевагу гуманізму, тобто спираються на ідеали антропоцентризму, а не прагнуть до докорінної трансформації людської природи та культури, яка пов’язана з постгуманізмом і трансгуманізмом. Дослідження перспективне для вивчення естетики „нової тілесності”, проблеми гіперреальності та її відображення в науково-фантастичній літературі тощо.
|
|---|