| Summary: | В статті розглянуто сучасні підходи та концепції, що використовуються для оцінювання конкурентоспроможності високотехнологічного сектору України та інших країн світу. Розкрито важливість розвитку міжнародного трансферу технологій як одного з стимуляторів підвищення міжнародної конкурентоспроможності високотехнологічних підприємств, наведено основні проблеми, які наразі перешкоджають ефективному здійсненню міжнародного трансферу технологій, до яких належать проблеми комерціалізації, фінансування досліджень і розробок, юридичні перешкоди та недосконалість системи інкубації технологій. В дослідженні обґрунтовано різноманітні методи та показники, включаючи інноваційність, дослідницьку діяльність, доступність фахівців, інфраструктуру, та інші аспекти, які впливають на конкурентоспроможність в галузі високих технологій. Дослідження також розглядає важливі висновки та порівняння між Україною та іншими країнами у цьому контексті, визначаючи перспективи та можливості для подальшого розвитку високотехнологічного сектору. Так, після проведення аналізу рівня конкурентоспроможності вітчизняних високотехнологічних підприємств було сформульовано перелік проблем, що заважають його підвищенню на рівні людських ресурсів, проблем інфраструктури, фінансових ресурсів, проблем технологічних ресурсів та запропоновано загальні напрямки їх вирішення. Встановлено, що основним показником, який надає загальне розуміння конкурентоспроможності країни на міжнародному рівні є Глобальний індекс конкурентоспроможності (GCI), який є комплексним і який відображає мікроекономічні та макроекономічні основи національної конкурентоспроможності, так, конкурентоспроможність як сукупність інститутів, політики та факторів визначає рівень продуктивності країни, основні напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності високотехнологічних підприємств є стабілізація політичної та економічної ситуації; внесення змін до законодавства, а саме вдосконалення судової системи; а також підвищення рівня життя громадян загалом.
|
|---|