| Summary: | Ірландці у міжвоєнний період наполегливо прямували до незалежності (невдале повстання 1916 року, війна з Великою Британією 1919-1921 рр. та подальші дії для позбуття статусу домініону до 1937 року), прагнучи залучити міжнародну спільноту до цього процесу. Більшість країн уважно стежили за подіями, не стаючи на їх бік. В іспанській зовнішній політиці ірландський напрямок мав особливе місце ще з часів Філіппа ІІ (ХVІ ст.), коли Король двічі втручався у війну ірландців проти англійців і зазнавав поразки. З того часу пройшло чотири століття і за подіями в Ірландії після Першої світової війни Іспанія уважно стежила (про що свідчать численні листи Посла Іспанії у Великій Британії на адресу голови держави із інформацією щодо перебігу подій), дотримуючись нейтралітету, проте ставлення іспанського населення було не таким однозначним, оскільки вони підтримували націоналістів Ірландії.
|
|---|