| Summary: | Статтю присвячено дослідженню організованого жіночого руху за кордоном. Український жіночий рух, який виник та почав розвиватись у всіх країнах в які переселялись та жили українці, став продовженням і розвитком українського жіночого руху на українських землях і мав на меті здобуття прав жінок і в доступі до освіти і у вирішенні всіх суспільних справ. Причиною еміграції українців стали несприятливі політичні обставини в імперіях, до яких наприкінці ХІХ ст. входили всі українські землі, а також економічний занепад та сповільнений і неефективний розвиток економіки обох імперій.
Організований український жіночий рух завжди опирався на засади рівноправності людей незалежно від статі. В основі діяльності українських жіночих організацій була присутня ідея ґендерної рівності. Очевидно, що поняття «ґендерна рівність» відноситься до сучасної термінології права, і на початках формування організованого українського жіночого руху такого терміну не було. Рівність людей незалежно від статі окреслювалась поняттям «емансипація жінок». Цікавим в розвитку українського жіночого руху у вільному світі є відмінність з жіночим рухом канадійок чи австралійок, який мав у своїй основі феміністичну складову, тобто базувався на протиставленні статей. Такий антагонізм між статями виник в тих народів, які мали свою власну державу і не зазнавали національного гноблення.
Діяльність жіночих організацій була спрямована на виявлення дискримінаційних суспільних практик і боротьбі за жіночі права. Оскільки українці не мали власної держави і були гнобленими, як чоловіки так і жінки, то не могло відбутись протистояння статей. Тому, для українського жіночого руху базовими цінностями були здобуття прав жінок, збереження національної ідентичності, традицій, виховання молоді, збереження церкви. Слід зазначити, що українські чоловіки підтримували жінок у їхніх починаннях. Тому, діяльність організованого українського жіночого руху окреслюється в контексті ґендерної рівності.
|
|---|