СОНАТИ О. СКРЯБІНА ЯК РЕПЕРТУАРНИЙ ЗДОБУТОК ОДЕСЬКИХ ПІАНІСТІВ
У статті проаналізовано творчість О. Скрябіна та вплив салонного мистецтва Одеси кінця ХІХ ст. на формування емоційно-піднесеного сприйняття одеською публікою піаніста і композитора та творення ним музичних абстракцій промістеральних образів-тем трьох останніх Сонат. Тож, дослідження генія Скрябіна...
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Kyiv National University of Culture and Arts
2019-06-01
|
| Series: | Вісник КНУКіМ: Серія Мистецтвознавство |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://arts-series-knukim.pp.ua/article/view/172689 |
| Summary: | У статті проаналізовано творчість О. Скрябіна та вплив салонного мистецтва Одеси кінця ХІХ ст. на формування емоційно-піднесеного сприйняття одеською публікою піаніста і композитора та творення ним музичних абстракцій промістеральних образів-тем трьох останніх Сонат. Тож, дослідження генія Скрябіна безумовно є актуальним для кращого розуміння його значущості для світової музичної громадськості та його впливу на Україну.
Метою дослідження є розкриття впливу одеського музично-культурного середовища на творчість О. Скрябіна та засвоєння його спадщини в Одесі на прикладі піаністичних внесків та творчого пошуку Містерії, на матеріалі заготовок якої вибудовувалися три останні Сонати творця «Прометея». Методологічною основою виступає інтонаційний підхід стильового порівняльного аналізу та історичного, герменевтичного аналізу музикознавчого методу. Методологічна специфіка зумовлена, насамперед, типом музикознавчої думки і ступінню інтегрованості творів О. Скрябіна до гуманітарно-культурологічного контексту та загальною спрямованістю музикознавчого аналізу. Висновки. Доведено, що одеська піаністична школа мала суттєвий виток в успіху премʼєри фортепіанного Концерту в 1898 р., що заклало пієтет Скрябіна у салонних засадах його піанізму й композицій. У скрябінівських композиціях екстатична лірика відсторонює театральну змістовну антитетичність на користь монологічної всеохоплюючої радості Долання драматизму/трагізму буття, втілення якої вирішується опорою на скрябінівську дзвонність. Містична узагальненість дзвонності Скрябіна протистоїть натуралізму купкистів і Рахманінова, але має спільний з ними виток у православному інструменталізмі церковного дзвоніння, невідривного від абстракції танечності.
|
|---|---|
| ISSN: | 2410-1176 2616-4183 |