| Summary: | Розкрито глобалізаційні процеси та трансформації як об’єктивну тенденцію інтернаціоналізації різних галузей життя сьогодення на міжнародному рівні, формування у цьому незворотному процесі нових правових відносин на рівні національного і міжнародного прав та їх тісному взаємозв’язку і взаємо доповненні, утворення прав нового покоління. Розуміння цих процесів і їх наслідків сприяє методологія наукового пізнання як парадигма історичного розвитку цивілізації людства.
Встановлено, глобалізаційні процеси та поява нових прав людини діалектично взаємопов’язані, взаємодоповнюючі та взаємозалежні в розвитку людської цивілізації, утворення нових соціально-правових інститутів мирного співжиття і розвитку без будь-яких дискримінацій. Визначено, глобалізація — це рушійний домінантний фактор еволюції прав людини в напрямі: 1. Трансформації наявних прав. 2. Розробки нових прав із розширеним змістом. 3. Визнання та закріплення нових прав. 4. Універсалізації нових і трансформованих прав на міжнародному рівні. 5. Інноваційних підходів до вдосконалення механізму реалізації прав та їх захисту на міжнародному рівні. 6. Утворення нових правових інститутів на принципі партнерства і паритетності з метою співіснування/співжиття і розвитку людської цивілізації
без різних видів дискримінації та вирішення проблем, що мають ознаки загальносвітового рівня і планетарних викликів.
Таким чином теорія глобалізму/глобалізації зайняла суттєве місце у сучасній науці та політиці. Осмислення глобалізації повинно здійснюватися з таким же розумінням значення для світового розвитку у ХХІ столітті, як капіталізм для ХІХ століття, імперіалізм для ХХ століття. Це - глибинні процеси, що перетворюють світ права.
|
|---|