«Зелена економіка» як нова парадигма розвитку сільського господарства
Нині, унаслідок нераціонального ведення сільського господарства, на планеті, значною мірою загострилась екологічна проблема, що ускладнює вирішення глобальної продовольчої проблеми. З метою вирішення проблеми в межах Програми з охорони довкілля було запропоновано впровадження механізмів «зеленої...
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine
2016-10-01
|
| Series: | Naukovij Vìsnik Nacìonalʹnogo Unìversitetu Bìoresursìv ì Prirodokoristuvannâ Ukraïni. Serìâ: Ekonomìka, Agrarnij Menedžment ta Bìznes |
| Online Access: | http://journals.nubip.edu.ua/index.php/Economica/article/view/7356 |
| Summary: | Нині, унаслідок нераціонального ведення сільського
господарства, на планеті, значною мірою загострилась екологічна
проблема, що ускладнює вирішення глобальної продовольчої проблеми.
З метою вирішення проблеми в межах Програми з охорони довкілля
було запропоновано впровадження механізмів «зеленої» економіки.
Однак, зважаючи на наявність офіційної інтерпретації поняття «зеле-на» економіка фахівцями ЮНЕП та існування ряду визначень українських
вчених, на сьогодні дана дефініція залишається дискусійною. Саме
тому, метою статті є уточнення змісту поняття «зелена» економіка,
а також узагальнення доказівефективності прийомів і методів
«зеленої» економіки у глобальному сільському господарстві, на основі
чого обґрунтувати їх доцільність у вітчизняному аграрному секторі.
У статті, за допомогою загальнонаукових методів аналізу та
логіки, було конкретизовано та сформульовано уточнене визначення
поняття «зелена» економіка. Встановлено, що «зелена» економіка
передбачає взаємозв’язок трьох систем: економічної, екологічно і
соціальної, спільною основою яких є людина. Доведено, що дана дефіні-ція, крім ефекту поліпшення добробуту та соціальної рівності має
включати і збереження людського здоров’я. Разом із тим, комплексний ефект тут має бути досягнений за рахунок збалансованого розвитку
економічної, соціальної та екологічної систем. Також у статті обґрун-товано той факт, що «зелену» економіку можна віднести до розряду
парадигм.
У результаті вивчення емпіричного світового досвіду встановлю-но, що методи «озеленення» сільського господарства, які спрямовані на
відновлення родючості ґрунтів, подолання ерозії угідь, скорочення вико-ристання агрохімікатів та зниження псування і втрати продовольства
мають забезпечити високу дохідність дрібних фермерських госпо-дарств і гарантувати збільшення продовольчих калорій на добу до 3200
ккал на людину до 2050 р. Також у статті обґрунтовано факт наяв-ності екологічної переваги «зеленої» економіки, яка полягає у зупиненні
ерозії ґрунту, втраті біорізноманіття, зменшенні емісії парникових газів
від аграрного виробництва тощо.
У свою чергу, «озеленення» сільського господарства зменшує
енергетичні вимоги виробничих систем на 25─50% порівняно зі звичай-ним сільським господарством на основі хімікатів. На основі методу
узагальнення висунуто гіпотезу, що методи «зеленої» економіки
зможуть підвищити рівень міжнародної конкурентоспроможності
вітчизняного аграрного сектору, сприятимуть зниженню бідності в
сільській місцевості і зростанню інвестицій у природний капітал. |
|---|---|
| ISSN: | 2222-8586 2415-7627 |