Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні до суду в Україні в радянський період
Стаття присвячена судовому контролю за нотаріальною діяльністю у часи радянського панування на українських землях та покликана проаналізувати історію оскарження до суду нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні за радянським нотаріальним та процесуальним законодавством. Відзначається, що на поч. Х...
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2024-03-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/300629 |
| Summary: | Стаття присвячена судовому контролю за нотаріальною діяльністю у часи радянського панування на українських землях та покликана проаналізувати історію оскарження до суду нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні за радянським нотаріальним та процесуальним законодавством. Відзначається, що на поч. ХХ ст., коли проголошувалися незалежні держави в Україні політичне керівництво реформуванням нотаріату не займалося, а тому певний час імперське законодавство (Австро-Угорщини та Росії) регламентувало інститут судового контролю за вчиненням нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні. Проте, поразка в радянсько-українській війні (1917–1921 рр.) призвела до початку радянського етапу в історії українського нотаріату.
Вказується, що на перших етапах радянської влади інститут нотаріату занепадав, оскільки не були сформовані передумови для діяльності нотаріуса, але із початком нової економічної політики потреба в нотаріусах знову виникла, що актуалізувало розробку механізмів судового контролю за їхньою діяльністю. Стверджується, що радянський інститут оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, запроваджений ЦПК 1924 р., майже повністю базувався на законодавстві царської Росії. Проте, головною відмінністю стало те, що скарги на дії нотаріусів з приводу вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні почали подаватися за правилами цивільного процесу. Такі справи законодавцем були віднесені до справ окремого провадження, оскільки вони не передбачали вирішення спору про право цивільне, щодо якого учинялася нотаріальна дія.
Істотних змін інститут оскарження до суду нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні зазнав після прийняття ЦПК УРСР 1963 р., де було передбачено за результатами розгляду скарг на нотаріусів по суті виносити рішення, а не ухвалу суду. За таким рішенням суд міг скасувати вчинену нотаріальну дію або зобов’язував нотаріуса (посадову особу, яка вчиняє нотаріальні дії) її вчинити.
Стверджується, що радянська модель оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні до суду діяла в Україні ще тривалий проміжок часу, бо зберігало чинність радянське процесуальне законодавство, а нотаріальне законодавство України в плані судового контролю за нотаріальною діяльністю фактично нагадувало радянське.
|
|---|---|
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |