Соціальний захист як особливий соціально-правовий феномен
Стаття присвячена уточненню концептуального змісту соціально-правового феномену соціального захисту. Для досягнення цієї мети використовується актуальна спеціальна наукова юридична література, в якій розкриваються різні аспекти сутнісного змісту соціального захисту, а також суміжних соціально-пра...
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2023-10-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/288621 |
| _version_ | 1797659847799341056 |
|---|---|
| author | B.Yu. Anpilohova |
| author_facet | B.Yu. Anpilohova |
| author_sort | B.Yu. Anpilohova |
| collection | DOAJ |
| description |
Стаття присвячена уточненню концептуального змісту соціально-правового феномену соціального захисту. Для досягнення цієї мети використовується актуальна спеціальна наукова юридична література, в якій розкриваються різні аспекти сутнісного змісту соціального захисту, а також суміжних соціально-правових явищ. В рамках наукового дослідження використано такі наукові методи: формально-логічний, формально-юридичний, діалектичний, системно-структурний методи, а також метод узагальнення.
У загальному сенсі соціальним захистом доцільно розуміти цілісний комплекс конкретних цілеспрямованих заходів держави та суб’єктів громадянського суспільства (насамперед, заходи правового, економічного й соціального характеру), які спрямовані на підтримання та забезпечення соціальної захищеності найбільш уразливих верств населення суспільства або окремої групи суспільства (наприклад, працівників конкретної сфери, працівників конкретного підприємства тощо). Закономірним чином соціальний захист в сучасній доктрині соціального права України постає в якості багатоаспектного соціально-правового явища, котрим позначається, по-перше, мережа суб’єктів, які забезпечують соціальний захист, а саме органів публічної служби (також суб’єктів громадянського суспільства та інших суб’єктів, які зобов’язані здійснювати соціальний захист) на національному, місцевому (регіональному та муніципальному), а також на організаційному (на підприємствах, в установах, організаціях) рівнях. По-друге, соціальний захист також може розумітись в якості діяльності суб’єктів, які забезпечують соціальний захист, виконуючи ті чи інші завдання забезпечення соціальної безпеки. По-третє, під соціальним захистом слід розуміти також результат діяльності суб’єктів, які виконують функції соціального захисту, наслідком чого є створення на індивідуальному, груповому або ж загальному соціальному рівнях умов соціальної безпеки. При цьому відповідні умови соціальної безпеки передбачають: попередження виникнення нових чи посилення існуючих соціальних ризиків; усунення виявлених соціальних ризиків; мінімізація ефекту виявлених соціальних ризиків, усунення яких є неможливим.
Для соціального захисту в Україні характерними є такі риси: по-перше, соціальний захист передбачає дію особливого механізму реалізації публічної політики у соціальній сфері, а відтак є особливим соціально-правовим інститутом. По-друге, формування та об’єктивація соціального захисту відбувається за рахунок дії юридичного механізму соціального захисту. По-третє, соціальний захист є соціально-правовим феноменом, що характеризується метою та комплексом завдань. Виокремлені ознаки соціального захисту дозволяють дійти висновку, що феноменологічна сутність соціального захисту безпосереднім чином корелюється із таким соціально-правовим феноменом, як соціальний ризик. Відповідний зв’язок є закономірним щонайменше з огляду на наступне: по-перше, соціальний захист, як результат, передбачає настання умов соціальної безпеки, що досягається шляхом попередження соціальних ризиків і викликів, зниження негативного ефекту таких ризиків, а також усунення відповідних ризиків, якщо це є можливим. По-друге, зв’язок соціального захисту із соціальним ризиком обумовлений тим фактом, що держава (органи місцевого самоврядування, а також суб’єкти громадянського суспільства) реалізують соціальну функцію на основі вимог принципу соціальної солідарності. Вимоги зазначеного принципу не дозволяють ігнорувати реальні та потенційні проблеми забезпечення соціальної безпеки особи чи групи осіб.
|
| first_indexed | 2024-03-11T18:21:07Z |
| format | Article |
| id | doaj.art-6adaa6edd38f41298713bcbde12aace7 |
| institution | Directory Open Access Journal |
| issn | 2307-3322 2664-6153 |
| language | English |
| last_indexed | 2024-03-11T18:21:07Z |
| publishDate | 2023-10-01 |
| publisher | State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University». |
| record_format | Article |
| series | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| spelling | doaj.art-6adaa6edd38f41298713bcbde12aace72023-10-15T09:15:13ZengState Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право2307-33222664-61532023-10-0117910.24144/2307-3322.2023.79.1.49Соціальний захист як особливий соціально-правовий феноменB.Yu. Anpilohova0аспірантка Київського національного університету імені Тараса Шевченка Стаття присвячена уточненню концептуального змісту соціально-правового феномену соціального захисту. Для досягнення цієї мети використовується актуальна спеціальна наукова юридична література, в якій розкриваються різні аспекти сутнісного змісту соціального захисту, а також суміжних соціально-правових явищ. В рамках наукового дослідження використано такі наукові методи: формально-логічний, формально-юридичний, діалектичний, системно-структурний методи, а також метод узагальнення. У загальному сенсі соціальним захистом доцільно розуміти цілісний комплекс конкретних цілеспрямованих заходів держави та суб’єктів громадянського суспільства (насамперед, заходи правового, економічного й соціального характеру), які спрямовані на підтримання та забезпечення соціальної захищеності найбільш уразливих верств населення суспільства або окремої групи суспільства (наприклад, працівників конкретної сфери, працівників конкретного підприємства тощо). Закономірним чином соціальний захист в сучасній доктрині соціального права України постає в якості багатоаспектного соціально-правового явища, котрим позначається, по-перше, мережа суб’єктів, які забезпечують соціальний захист, а саме органів публічної служби (також суб’єктів громадянського суспільства та інших суб’єктів, які зобов’язані здійснювати соціальний захист) на національному, місцевому (регіональному та муніципальному), а також на організаційному (на підприємствах, в установах, організаціях) рівнях. По-друге, соціальний захист також може розумітись в якості діяльності суб’єктів, які забезпечують соціальний захист, виконуючи ті чи інші завдання забезпечення соціальної безпеки. По-третє, під соціальним захистом слід розуміти також результат діяльності суб’єктів, які виконують функції соціального захисту, наслідком чого є створення на індивідуальному, груповому або ж загальному соціальному рівнях умов соціальної безпеки. При цьому відповідні умови соціальної безпеки передбачають: попередження виникнення нових чи посилення існуючих соціальних ризиків; усунення виявлених соціальних ризиків; мінімізація ефекту виявлених соціальних ризиків, усунення яких є неможливим. Для соціального захисту в Україні характерними є такі риси: по-перше, соціальний захист передбачає дію особливого механізму реалізації публічної політики у соціальній сфері, а відтак є особливим соціально-правовим інститутом. По-друге, формування та об’єктивація соціального захисту відбувається за рахунок дії юридичного механізму соціального захисту. По-третє, соціальний захист є соціально-правовим феноменом, що характеризується метою та комплексом завдань. Виокремлені ознаки соціального захисту дозволяють дійти висновку, що феноменологічна сутність соціального захисту безпосереднім чином корелюється із таким соціально-правовим феноменом, як соціальний ризик. Відповідний зв’язок є закономірним щонайменше з огляду на наступне: по-перше, соціальний захист, як результат, передбачає настання умов соціальної безпеки, що досягається шляхом попередження соціальних ризиків і викликів, зниження негативного ефекту таких ризиків, а також усунення відповідних ризиків, якщо це є можливим. По-друге, зв’язок соціального захисту із соціальним ризиком обумовлений тим фактом, що держава (органи місцевого самоврядування, а також суб’єкти громадянського суспільства) реалізують соціальну функцію на основі вимог принципу соціальної солідарності. Вимоги зазначеного принципу не дозволяють ігнорувати реальні та потенційні проблеми забезпечення соціальної безпеки особи чи групи осіб. http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/288621соціальна безпекасоціальне правосоціальний захистсоціальний ризикюридичний механізм |
| spellingShingle | B.Yu. Anpilohova Соціальний захист як особливий соціально-правовий феномен Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право соціальна безпека соціальне право соціальний захист соціальний ризик юридичний механізм |
| title | Соціальний захист як особливий соціально-правовий феномен |
| title_full | Соціальний захист як особливий соціально-правовий феномен |
| title_fullStr | Соціальний захист як особливий соціально-правовий феномен |
| title_full_unstemmed | Соціальний захист як особливий соціально-правовий феномен |
| title_short | Соціальний захист як особливий соціально-правовий феномен |
| title_sort | соціальний захист як особливий соціально правовий феномен |
| topic | соціальна безпека соціальне право соціальний захист соціальний ризик юридичний механізм |
| url | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/288621 |
| work_keys_str_mv | AT byuanpilohova socíalʹnijzahistâkosoblivijsocíalʹnopravovijfenomen |