| Summary: | У статті інтерпретовано теоретичні засади феномену резільєнтність соціально-трудової сфери з точки зору системного підходу. Визначено, що основними засадами формування резільєнтності соціально-трудової сфери є забезпечення стійкості її складових: соціально-трудових відносин, ринку праці, робочої сили, працівника, системи «людина-машина». Досліджено зміну системи резільєнності соціально-трудової сфери в контексті Індустрії 5.0 зі зміщенням акценту на симбіоз «людина – машина». Обґрунтовано доцільність використання цифрових технологій як чинника посилення резільєнтності соціально-трудової сфери. Акцентовано на зміні парадигми цифровізації на засадах Індустрії 5.0 в бік людиновимірної цифровізації. Визначено переваги використання людиновимірної цифровізації для посилення резільєнтності соціально-трудової сфери у період повоєнного відновлення національної економіки. Здійснено якісну оцінку впливу людиновимірної цифровізації на соціально-трудову сферу.
|
|---|