| Summary: | У статі запропонований підхід лікувально-діагностичного процесу хворих на цукровий діабет для збільшення загальної ефективності лікування, зменшення негативних та небажаних ускладнень. Мова йде про психологічне благополуччя хворих на цукровий діабет, яке повинно забезпечуватись і підтримуватись медичним персоналом із залученням психологів і самими хворими, які дуже часто потребують саме психологічної допомоги, але її не отримують. При цукровому діабеті суттєво підвищується ризик психічних розладів, які маскують реальну картину захворювання, спричиняють страждання хворому, ускладнюють діагностику і лікування, погіршують прогноз і збільшують фінансові витрати на лікування при одночасній пролонгації хвороби. Процедурою запропонованого підходу є оцінювання психологом мотиваційно-смислової сфери хворого, як особистості, коли одним із чинників ефективного лікування є відображення особливостей емоційного регулювання і соматичного стану хворого на фоні його індивідуального реагування на хворобу. Проведено експериментальне дослідження розробленого модуля в автоматичному режимі. В досліджені взяли участь 38 пацієнтів, що знаходились на лікуванні у Вінницькому ендокринологічному центрі в жовтні-листопаді 2017 року. Дослідження проводилися за методикою ЛОБІ і методикою «Незакінчені пропорції» Сакса-Леві. Узагальнення отриманих результатів дозволило зробити цікавий висновок, особливо відносно хворих на цукровий діабет І типу, які в своїй більшості мають негативний особистісний сенс хвороби і в той же час продемонстрували поведінку, пов’язану з ризиками для життя. І це не зважаючи на те, що вони знають про серйозність захворювання, але така поведінка звільняє їх від почуття страху за своє життя. Для хворих на цукровий діабет ІІ типу все навпаки: для них здоров’я є однією із головних цінностей, а особистісний сенс хвороби має конфліктний характер. Наведені результати, як і багато інших свідчать про обов’язкову необхідність психологічної діагностики і супроводження пацієнтів з цукровим діабетом, які направлено на активізацію і визначення способів використання доступних ресурсів хворих для підвищення ефективності лікувально-реабілітаційних заходів. В більшості провідних світових центрів і клінік, де лікують хворих на цукровий діабет, знедавна базовим твердженням стало таке: – покращення якості життя і психічного статусу пацієнта є новим, сукупним, клінічно значимим результатом, який зумовлює необхідність оцінювання стану хворого на цукровий діабет не тільки за показниками метаболізму, а і за змінами психологічного статусу хворого.
|
|---|