| Summary: | Актуальність статті полягає в з‘ясуванні впливу маскулінних практик та інтересів на жіночу творчість, зокрема у 1920-х. Більшовизм формує політику через чоловічі інтереси, принципи та практики, зокрема за допомогою ЗМІ. Політика О. Коллонтай щодо «жіночого питання» конфліктує з маскулінною пропагандою. З‘ясування цього розходження, а також його впливу на тогочасну жіночу творчість на прикладі поетеси Марії Пригари визначено як мету розвідки.
Описуючи «нову жінку», О. Коллонтай наголошувала на психологічних характеристиках: вона перемагає свої емоції, плекає самостійність, цінує свою і чужу свободу тощо. Медійний дискурс другої половини 1920-х років мислився ефективним інструментом інтеграції жінок у суспільне життя. У газеті «Пролетарська правда» вони подані як механізм, цінністю якого є продуктивність праці. Нова жінка мусила бути залученою у чоловічий світ і переймати його визначальні якості: мілітарність, індустріальність, силу, експансійність.
Позаштатним кореспондентом «Пролетарської правди» була Марія Пригара. Головні теми її лірики в пресі: більшовицька революція та війна; історія революцій та класової боротьби; радянські досягнення; робітниче.
Тематика відповідає окресленими пресою інтересам радянської жінки, яка цілком як чоловік. Жінка-лірична героїня присутня лише у двох з оглянутих текстів, і саме на виробництві.
Художній світ решти поезій Пригари достатньо маскулінний. Мають вагу топоси порту, заводу, шахти, друкарні, будови, залізниці, шинку і міста в цілому. Героями є пролетар / підкорювач техніки, герой, здатний до самопожертви в класовій боротьбі, солдат революції.
Таким чином медійний вплив на жіночу лірику маскулінізує її художній світ, що призводить до втрати жіночого голосу.
|
|---|