Дитячі будинки Запорізької губернії в роки масового штучного голоду (1921–1923)
У статті проаналізовано стан дитячих будинків у Запорізькій губернії в роки масового штучного голоду (1921–1923), з’ясовано динаміку їх утворення та причини закриття; охарактеризовано ставлення запорізької партійної номенклатури до справи допомоги голодуючим у притулках дітям. Узагальнено статистич...
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
RIUS
2021-10-01
|
| Series: | Українознавство |
| Online Access: | http://journal.ndiu.org.ua/article/view/239820 |
| Summary: | У статті проаналізовано стан дитячих будинків у Запорізькій губернії в роки масового штучного голоду (1921–1923), з’ясовано динаміку їх утворення та причини закриття; охарактеризовано ставлення запорізької партійної номенклатури до справи допомоги голодуючим у притулках дітям.
Узагальнено статистичні дані щодо числа дитячих притулків та кількості вихованців у них; на основі архівних документів складено авторські таблиці підрахунку динаміки руху контингенту по притулках Запорізької губернії, розкрито соціально-побутові умови життя дітей, які там виховувалися.
Масовий штучний голод 1921–1923 рр. мав для голодуючих губерній України руйнівні наслідки: більшовицька продрозкладка виснажила українське селянство, голод особливо вирував у південноукраїнських губерніях, де від нього постраждало понад 40% населення. Ситуація загострювалася систематичним прибуттям в Україну дітей із російських губерній, внаслідок чого дитячі будинки УСРР виявилися переповненими, а рівень їх забезпечення продуктами та промисловими товарами характеризувався убогістю.
У 1921–1923 рр. більшовицьким комуністичним режимом було свідомо створено ситуацію, коли українці масово гинули від штучного голоду. Разом з тим відзначено той факт, що уряд взяв на себе відповідальність за цей злочин. Зроблено це було, швидше за все, несвідомо, але наявність звітів, які характеризують зубожілість притулків та фіксують масову смертність дітей, свідчить на користь того, що чиновники усвідомлювали і причини голоду, і його характер, й знали імена його організаторів. Проте вже почала формуватися каста комуністичної партійної номенклатури, яка, прикриваючись пропагандистською риторикою, прагнула захопити контроль над продовольчими ресурсами та людьми. На наш погляд, обтяжуючим фактором виступав той факт, що більшовицькі функціонери призначали керівництво притулками не за професійним, а за класовим критерієм. В Україні масовий штучний голод 1921–1923 рр. істотно відкорегував ювенальну політику радянської системи. Вона набула деформованого ідеологією, корупцією та бюрократією формату, а дітей перетворили на суб’єкт зомбування комуністичними судженнями. |
|---|---|
| ISSN: | 2413-7065 2413-7103 |