| Summary: | Сучасна Україна стала полігоном для різних соціальних експериментів. Тому в її історії неважко знайти різні типи моделей для боротьби з корупцією. Звертаючись до осяжного історичного періоду в сучасній Україні та колишньому СРСР, можна виділити кілька таких концептуальних моделей.
Тоталітарна модель боротьби з корупцією передбачає всеосяжний контроль із боку держави за поведінкою посадових осіб і жорстке реагування на будь-які відхилення від прийнятих норм (писаних і неписаних), які вони допустили. Найбільше ця модель була реалізована в епоху „сталінізму”.
Для боротьби з корупцією порушені права людини, оскільки тоталітаризм принципово несумісний із їх дотриманням.
Проте в такої моделі є й позитивні риси: вона забезпечує тісну кореляцію між рівнем владних повноважень посадової особи та ступенем відповідальності. Ризик бути притягнутим до кримінальної відповідальності та понести покарання зростає для осіб, які знаходяться ближче до вершини влади - чим ближче до вершини, тим більший ризик. Іншими словами, спрацьовує принцип реалізації відповідальності: „зверху-вниз”, що є ідеальним засобом оптимізації будь-якої соціальної системи.
Авторитарна модель боротьби з корупцією має власну принципову особливість - реалізація відповідальності вибіркова, згідно з установками „керівної особи”. Тривалий час такими особами були представники партійної еліти. Ця модель була типовою за часів правління Хрущова та Брежнєва.
Варто згадати ще дві особливості, притаманні авторитарній моделі: по-перше, вихід посадової особи на певний рівень владних повноважень фактично забезпечує правовий імунітет, по-друге, гроші в цій моделі відіграють другорядну роль або не мають значення взагалі.
Розглянута модель боротьби з корупцією мотивує прагнення потрапити у владні структури з міркувань власної безпеки та безкарності; тому в ній закладені процеси деградації влади та її послідовного корумпування.
Ліберальна модель боротьби з корупцією означає повну безвідповідальність, безкарність і вседозволеність. Такі обставини складаються в періоди революційних потрясінь, коли нова влада ще не опанувала функції управління або свідомо ініціює руйнівні процеси. Історичні періоди існування такої моделі - час правління Тимчасового уряду, активно відбуваються реформи.
|
|---|