| Summary: | У дослідженні розглядається історія та архітектура розташованого в центрі київського Подолу житлового будинку, спорудженого у XVIII та добудованого у ХІХ столітті. Вперше ця споруда опинилась у полі зору києвознавців у 1930 р., коли Ф. Ернст опублікував про неї статтю в путівнику «Київ. Провідник». Подальші студії цієї споруди, що відновились наприкінці 1970-х рр., мали як архітектурне спрямування, так і пошуки в київських архівах документів, які б дозволили з’ясувати прізвища власників цього будинку.
Протягом другої половини 1980-х – початку 1990-х рр. київські архітектори (О. Шевченко, В. Петрущенко, І. Малакова, В. Отченашко, А. Подольський, В. Гаврилюк), мистецтвознавці (Л. Пляшко та М. Кадомська) та архівісти (Р. Лякіна), всебічно дослідивши споруду на вулиці Спаській, 16-Б, дійшли до низки важливих висновків про етапи її спорудження, а також з’ясували прізвища власників цієї споруди з 1780-х років до 1917 р.: київські купці Сичевські, Усовичі, Хотяновські, Покровські та Морачевські.
У 1989–1993 рр. було проведено роботи по відновленню первісного вигляду цієї будівлі, спорудженої у два будівельні етапи: XVIII ст. (перший поверх із льохами) та ХІХ ст. (другий поверх, двоповерхова прибудова з цокольним поверхом та льохами).
Час спорудження цієї цивільної споруди, із залученням комплексу історичних джерел (передусім українських архітектурних аналогій), можна визначити в хронологічних межах: кінець 1780-х – 1790-ті роки. Це був час, коли на київському Подолі розпочалось активне цивільне цегляне будівництво, яке тривало до пожежі 1811 р., що знищила майже всю забудову цього історичного міського району. Вцілілі під час цієї катастрофічної пожежі подільські кам’яниці (до яких належить будинок по вул. Спаській, 16-Б) нині становлять значну архітектурну та історичну цінність як нечисленні релікти київської цивільної забудови XVIII століття.
|
|---|