Відповідальність держав-членів ЄС перед приватними особами за невиконання зобов’язань за правом ЄС
Метою цієї статті є дослідження процесу становлення принципу відповідальності держав-членів ЄС перед приватними особами за невиконання зобов’язань за правом ЄС, аналіз його змісту та визначення пов’язаних з цим концептуальних і практичних підходів в практиці Суду ЄС. Положення установчих договорів...
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2023-04-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/276883 |
| Summary: | Метою цієї статті є дослідження процесу становлення принципу відповідальності держав-членів ЄС перед приватними особами за невиконання зобов’язань за правом ЄС, аналіз його змісту та визначення пов’язаних з цим концептуальних і практичних підходів в практиці Суду ЄС. Положення установчих договорів ЄС не передбачає відповідальності держави-члена за шкоду, спричинену порушенням права ЄС приватним особам. Принцип такої відповідальності був визнаний в практиці Суду ЄС, а саме в 1991 році у об’єднаних справах C-6/90 та C-9/90 Francovich. Однак досить скоро Суд переглянув стандарт відповідальності держави-члена, запроваджений рішенням у справі Francovich. Основна відмінність між підходом справи Francovich та стандартом відповідальності держави-члена, проголошеним у об’єднаних справах C-46/93 та C-48/93 Brasserie du Pêcheur, полягає у критерії серйозності порушення права ЄС, що наближує його до стандарту відповідальності Союзу.
В статті пропонується огляд процесу зміни правової позиції Суду ЄС у цьому питанні, розкривається зміст критеріїв стандарту відповідальності держав-членів ЄС, сформульованого в подальшій практиці Суду (критерій встановлення прав для індивідів, критерій достатньої серйозності порушення та критерій прямого причинно-наслідкового зв'язку).
В статті обстоюється позиція, що Суд по суті визначив стандарт відповідальності держави-члена в якості надзвичайного засобу захисту права у випадку найбільш серйозних порушень державою-членом права ЄС. Тому, на відміну від початкового підходу справи Francovich, не всі порушення права ЄС можуть бути підставою відповідальності держави-члена перед приватними особами - така відповідальність настає лише за «достатньо серйозні» порушення. В статті аналізуються причини таких кардинальних змін у підходах Суду. На підставі такого аналізу робиться висновок, що такі зміни спрямовані на віднайдення справедливого співвідношення між правами особи, що постраждала в наслідок невиконання державою-членом своїх зобов’язань за правом ЄС, та забезпеченням свободи вибору національної політики у тій чи іншій сфері.
|
|---|---|
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |