| Summary: | Стаття присвячена філософсько-правовим проблемам природно-правового регулювання суспільних відносин в період війни як в найгостріший період суспільно-правової аномії, коли знецінюється і не діє ряд норм існування суспільства, відбувається розпад системи цінностей і соціальних норм. В кризово-перехідний період розвитку суспільства позитивне право (писані норми держави) втрачає свою регулятивну силу через певні обставини: зміна форми державного устрою, правління режиму; воєнні дії, політична криза тощо. Саме за таких умов життєдіяльність людей врегульовується неписаними нормами природного права.
З’ясовано, що максимальній реалізації і дотриманню прав людини під час війни сприяють суспільні, релігійні, культурні організації, що не тільки підтримують морально-духовну сферу існування людини, а й можуть через своїх представників виявляти осіб, котрі потребують правової допомоги в критичний період та допомагати органам правопорядку у запобіганні проявів протиправної поведінки громадян.
Наголошено, що активні воєнні дії є причиною того, що порушується життєдіяльність суспільства в межах позитивно-правового поля держави і як правило громадяни відчувають необхідність у глибшому, тіснішому взаємозв’язку між людиною, державою і правом, а саме в активному залученні до процесу правового регулювання норм природного права, моралі, звичаїв.
Щодо прояву природно-правових властивостей людини, то вони закріплені в правах людини, де взаємодоповнюваність права і моралі відбувається з приводу відтворення та захисту загальнозначущих цінностей цивілізованої діяльності і спілкування людини.
Зазначено, що на основі норм природного права поведінка людини «утримується» в межах правомірних ціннісних орієнтацій, адже такі трагічні періоди провокують неправомірну, девіантну, конформістську тощо поведінку, яка своїми антисуспільними ознаками може спровокувати особу на злочинну поведінку.
Аномічні стани розвитку суспільства спонукають людину до активного синтезу ціннісних проявів правової, суспільної та моральної свідомості, з метою правомірної самореалізації та недопущення проявів неправомірної поведінки.
|
|---|