Больовий синдром у новонароджених. Частина І. Вплив болю на подальший розвиток дитини. Нефармакологичні методи знеболення
У відповідь на больовий подразник виникає не тільки емоційна, але й поведінкова, фізіологічна та ендокринна реакції. Для сприйняття болю необхідно функціонування анатомічних структур, за якими імпульс надходить у центральну нервову систему, і нейроендокринної системи, яка забезпечує відповідну реакц...
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Bukovynian State Medical University
2015-06-01
|
| Series: | Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://neonatology.bsmu.edu.ua/article/view/96887 |
| Summary: | У відповідь на больовий подразник виникає не тільки емоційна, але й поведінкова, фізіологічна та ендокринна реакції. Для сприйняття болю необхідно функціонування анатомічних структур, за якими імпульс надходить у центральну нервову систему, і нейроендокринної системи, яка забезпечує відповідну реакцію організму на біль. У плода до 18 тижнів гестації у відповідь на стимуляцію ноцицептивного рецептора виникає рефлекс м'язового скорочення, або спинальний рефлекс, центральна частина рефлекторної дуги якого знаходиться на рівні спинного мозку, тобто рефлекторна дія здійснюється без участі головного мозку. Тому вважається, що до 18 тижнів гестації фізична активація ноціцптівного рецептора не супроводжується суб'єктивним сприйняттям болю. Тоді як вже з 19-20 тижнів гестації у відповідь на подразнення голкою плід реагує не тільки відсмикування кінцівки, але і гормональної реакцією, а також збільшенням рівня нейромедіаторів в активних зонах середнього мозку. Тому вважається, що плід починає відчувати біль (у тому розумінні, яке існує на сьогоднішній день) з 19-20 тижнів гестації. Діагностика больового синдрому у новонароджених дітей проводиться за допомогою оцінки поведінкової, фізіологічної та гормональної реакції, які виникають у відповідь на больовий подразник. Відсутність терапії болю у новонародженої дитини сприяє збільшенню захворюваності в неонатальному періоді, а також впливає на подальший розвиток людини. Для терапії больового синдрому використовується покроковий підхід від профілактичних заходів щодо попередження виникнення болю до використання наркотичних анальгетиків і реґіонарних методів знеболення. При впливі легких больових подразників рекомендується пероральне використання сахарози / глюкози і створення комфортних умов. Седативні препарати, що використовуються у відділенні інтенсивної терапії, не забезпечують аналгезію і можуть викликати депресію дихання і серцево-судинної системи. |
|---|---|
| ISSN: | 2226-1230 2413-4260 |