| Summary: | В статті йдеться про доцільність періодичного перевидання творів античних авторів сучасними мовами. На думку автора, необхідність видання нових перекладів творів давніх авторів виникає не тільки внаслідок того, що раніше видані переклади стають бібліографічною рідкістю, але й тому, що розвиток дослідження давньої історії може ставити під сумнів правильність перекладу деяких термінів з латини або давньогрецької сучасними мовами у цих перекладах. Для обґрунтування цієї тези автор статті критично аналізує переклади російською, англійською, українською тих фрагментів текстів «Життєпису дванадцяти цезарів» Светонія Транквілла та «Анналів» Корнелія Таціта, в яких міститься інформація про зміст так званого breviarium totius imperii, записаного імператором Августом незадовго до його смерті. При цьому його увага зосереджується на трактовці перекладачами таких термінів як fiscus, tributum, vectigal. Автор вказує на те, що в новітній історіографії висловлюються заперечення проти перенесення сучасного розуміння організації управління державними фінансами на характеристику фінансового господарства давніх римлян. Тому деякі сучасні історики категорично спростовують тезу авторів перекладів текстів зазначених творів Светонія Транквілла та Корнелія Таціта про те, що вже за часів правління імператора Октавіана Августа в Римській імперії поряд зі старою сенатською скарбницею (ерарієм) була створена окрема імператорська казна (fiscus). Спираючись на вивчення сучасними антикознавцями питання щодо основ поділу податків, які збирались в римській державі в період правління перших імператорів, автор статті стверджує, що трактовка перекладачами термінів tributum та vectigal веде до помилкового поділу податків, які збирались з населення держави, на прямі та непрямі. Ці міркування приводять автора статті до висновку про доцільність періодичного перевидання оновлених перекладів творів не тільки Светонія та Таціта, а й інших давніх авторів.
|
|---|