Проблемні питання нормативного визначення об’єкту самовільного залишення військової частини або місця служби
Стаття присвячена особливостям нормативного визначення об’єкту кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 Кримінального кодексу України «Самовільне залишення військової частини або місця служби». Зазначено, що родовим об'єктом кримінальних правопорушень проти встановленого порядку нес...
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2023-02-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/273504 |
| Summary: | Стаття присвячена особливостям нормативного визначення об’єкту кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 Кримінального кодексу України «Самовільне залишення військової частини або місця служби». Зазначено, що родовим об'єктом кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби є передбачений законодавством порядок несення або проходження військової служби.
Підкреслено багатоманітність нормативно-правових актів, що визначають порядок проходження військової служби, права та обов’язки військовослужбовців: закони України, положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, інші нормативно-правові акти. Проаналізовано сутність військової служби як державної служби особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
На підставі аналізу нормативно-правових актів визначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Доведено можливість визнаватися проходження військовозобов'язаними особами та резервістами навчальних (або перевірних) зборів. Вказано на законодавчо закріплені моменти початку та закінчення проходження військової служби.
Акцентовано увагу на необхідності визнання родовим об'єктом самовільного залишення військової частини або місця служби (ст. 407 Кримінального кодексу України) і порядку проходження, і порядку несення військової служби, оскільки ці поняття органічно взаємопов’язані між собою. Зроблено висновок, що термін «несення військової служби» є вужчим поняттям, ніж «проходження військової служби».
|
|---|---|
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |