Summary: | У статті досліджено зарубіжний досвід законодавчого закріплення законних вимог прокурора визначено перспективи його запозичення в Україні. Наголошено, що законні вимоги прокурора спрямовані на захист прав і свобод громадян, а їхнє невиконання тягне за собою передбачену законодавством України відповідальність. Підкреслено, що запозичення ефективної моделі прокурорської діяльності може бути імплементоване Україною та сприятиме уніфікації законодавства для входження України до Європейського Союзу як рівноправної держави-учасниці. Підсумовано, що: а) законодавство про прокуратуру, як і назва та система таких органів можуть істотно відрізнятися, але сутність принципів і завдань прокуратури уніфікується, згідно з політикою Європейського Союзу; б) відсутність визначених у профільному законодавстві про прокуратуру вимог не означає їх автоматичної відсутності у законодавстві. Відповідні законні вимоги та інші інструменти прокурорського реагування уточнюються і доповнюються в національному законодавстві, залежно від завдань і функцій прокуратури у тій чи іншій державі; в) найбільш доцільним для прийняття Україною за основу є позитивний досвід пострадянських держав, які продемонстрували успішну реалізацію демократичних реформ (насамперед, держави Прибалтики - Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Естонська Республіка); г) на національному рівні доцільно конкретизувати й закріпити у окремій статті вимоги, що можуть бути висунуті прокурором в межах реалізації ним своїх повноважень. Зроблено висновок про те, що конкретизація у Законі України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 законних вимог прокурора у перспективі може сприяти покращенню ефективності досудового розслідування, усуненню можливостей зловживань з боку працівників прокуратури та кращому захисту прав осіб до яких звернуто відповідні вимоги.
|