| Summary: | Одним із способів правового регулювання суспільних відносин є встановлення державою певних обов'язків для своїх громадян. Саме зобов'язання як інструмент правового регулювання дозволяє створити баланс між інтересами індивіда, соціуму та держави. Саме тому у ст. 23 Конституції України зазначено: «Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості». Тобто, людина, знаходячись в суспільстві, постійно взаємодіє з іншими людьми. Відповідно, вона не може не мати обов'язків по відношенню до суспільства, громадян та держави. Тому, безперечно, обов'язки є такими ж важливими елементами правового статусу як права і свободи.
Актуальність дослідження правового статусу в цілому та обов'язку як його структурного елементу, зокрема зумовлена їх значенням для існування особи у суспільстві. Відтак, у філософському вимірі, правовий статус закріплює досягнутий рівень свободи особи, виступає важливим засобом ефективного задоволення потреб і інтересів кожної людини, створення і використання умов для всебічного її розвитку. Крім того, значимість феномену правового статусу відображається у його здатності до підвищення рівня правової визначеності, зокрема завдяки правовому статусу ми можемо зрозуміти ким є той чи інший суб'єкт права у тих чи інших суспільних відносинах; в яких суспільних відносинах та в якій саме мірі цей суб'єкт може брати участь; яким чином, на яких підставах, умовах певний суб'єкт права бере участь у суспільних відносинах та як відповідний суб'єкт виходитиме з цих відносин чи як саме ці відносини мають припинятись.
Обов'язок ж як елемент правового статусу особи, у свою чергу, є однією з центральних у юриспруденції. Більше того, від належного функціонування системи обов'язків залежить рівень правосвідомості та правової культури в суспільстві. Крім того, відповідно ж до філософського енциклопедичного словника, обов'язок це одна з основних категорій етики і моральної свідомості, моральне зобов'язання окремого індивіда, групи осіб, класу, народу та ін., що постає для них як конкретне практичне завдання. Тобто, обов'язок є багатосторонньою категорією, яка має виключне значення у різних сферах суспільного буття, що зумовлює окремий інтерес до його дослідження. Крім того, окремою передумовою для дослідження категорії обов'язку є втілення у ньому волі та інтересів цілого суспільства, оскільки обов'язок відображає у собі той варіант поведінки, який є найбільш прийнятним та суспільно корисним.
Проте, в ході досліджень правового статусу громадян, здебільшого увага зосереджується навколо категорії прав та свобод, які, безумовно, складають його основу, проте вони не можуть бути належно реалізовані без інших його компонентів, а саме обов'язків. Більше того, невиконання саме покладених на громадян обов'язків тягне за собою ряд негативних наслідків як для суспільства в цілому, так і для держави, зокрема порушується вже згаданий вище баланс інтересів та створюється підґрунтя для потенційних суспільних конфліктів. Таким чином як права та свободи, так і обов'язки людини є невід'ємними елементами правового статусу, проте в даній статті увага буде зосереджена саме на дослідженні категорії обов'язку крізь призму правового статусу.
|
|---|