| Summary: | У статті проаналізовано окремі компоненти еклезіологічних моделей ХVІІІ - першої третини ХХ століття, які мали вплив на формування вчення про церкву руху християн євангельської віри. Виявлено, що, попри прагнення транспонувати новозавітні зразки церковного життя на сучасність, п'ятидесятники успадкували окремі елементи еклезіологічного богослов'я релігійних попередників. Течії "духовного християнства" витворили містичні спільноти з харизматичним лідерством, високими етичними стандартами та екзальтованими зібраннями. П'ятидесятництво скористалося баптистським наголосом на святості та устрої помісної громади з характерним водним хрещенням дорослих, а також священством усіх віруючих згідно з духовними дарами, яке демонстрували євангельські християни. Християни євангельської віри сфокусувалися на процесі пошуку такої еклезіологічної моделі, яка б поєднувала властиве п'ятидесятникам пневмацентричне розуміння природи церкви з потребою зрозумілої церковної структури.
|
|---|