| Summary: | Стаття присвячена методології макроекономічного моделювання науково-технічного прогресу з точки зору, яка є альтернативною сучасній парадигмі необмеженого потенціалу економічної ефективності.
В основу дослідження покладено загальнонауковий метод переходу від простого до складного. В якості вихідного пункту обрано загальні закономірності НТП, незалежні від окремих економічних факторів. Аналіз довгострокової економічної динаміки спирається на модель обмеженого науково-технічного прогресу (LSTP-модель), що вперше запропонована в даній статті. В ході моделювання показується, що навіть за нескінченних ресурсів, спрямованих до науково-дослідного сектору, темп НТП має свою межу. В зв’язку з цим формулюється висновок, що для технологічного розвитку важливі не тільки обсяг та якість ресурсів у науково-дослідному секторі, але й тривалість їх використання.
Застосована в статті методологія реалізує загальнонауковий принцип відповідності. Показується, що: 1) класичні моделі необмеженого НТП є граничним випадком одного з пропонованих рівнянь; 2) традиційні виробничі функції є граничним випадком пропонованої виробничої функції з обмеженнями на максимальну ефективність продукту та мінімальну – факторів виробництва.
Особливістю проведеного дослідження є поліваріантний підхід – розгляд та порівняльний аналіз можливих варіантів макроекономічних функцій та рівнянь динаміки. На підставі такого підходу були визначені функції та рівняння, що описують нерівномірність економічного розвитку, коливання темпів підвищення ефективності та ендогенні хвилі НТП. Показується, що нові показатели (потенціалу підвищення ефективності, індексу достатності фактора НТП та складені з них функції) дозволяють адекватно аналізувати усе більш складні аспекти науково-технічного прогресу. Запропонована функція екзогенної динаміки, що відображає екзогенний вплив на НТП. Її аналіз дозволив адекватно описати історичну динаміку різних економічних систем, що відрізняються балансом позитивних та негативних екзогенних чинників.
Загальні закономірності НТП моделюються за допомогою складених (в тому числі неявних) функцій. В залежності від специфіки досліджуваного процесу, можуть використовуватися складені функції більш високих порядків. З математичної точки зору представлені рівняння динаміки класифікуються як звичайні автономні диференціальні рівняння першого порядку. Такий математичний апарат дозволив продемонструвати необхідність дотримання загальнонаукового принципу однорідності часу. Показується, що обмежений науково-технічний прогрес (на відміну від необмеженого) може бути описаний за допомогою функції корисності.
|
|---|