| Summary: | У статті проаналізовано норми міжнародного гуманітарного права (Конвенція про захист цивільного населення під час війни 1949 р., Коментар до Конвенції 1958 р. тощо) щодо захисту осіб похилого віку. Зазначено, що міжнародне гуманітарне право надає літнім людям захист як членам цивільного населення, оскільки не базується на категоріях осіб і захищає всіх осіб, які не беруть участі у військових діях. Вказано, що положення Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 р. містять норми, що безпосередньо стосуються осіб похилого віку, зокрема щодо створення санітарних і безпечних зон і місцевостей, які дають змогу оберігати від наслідків війни, зокрема й літніх людей; укладення місцевих угод про евакуацію з обложених або оточених зон, у тому числі, осіб похилого віку. Наголошено увагу на питанні щодо визначення конкретного віку осіб похилого віку, зазначено, що в коментарі до Четвертої конвенції Конференція утрималася від визначення конкретного віку, вважаючи за краще залишити це питання на розсуд урядів. Приділено увагу питанню щодо випадків порушення прав осіб похилого віку під час збройних конфліктів (заштовхування осіб похилого віку, які не могли бігти, назад у палаючі будинки; жорстоке поводження під час виїзду або в таборах для переміщених осіб; проблеми при реєстрації та отриманні гуманітарної допомоги; страт осіб похилого віку тощо). Зазначено, що літні люди, які стали жертвами збройних конфліктів у багатьох частинах світу, стикаються з серйозними проблемами і перешкодами. Окреслено фактори, що впливають на вразливість літніх людей під час збройних конфліктів (перебування у зонах ведення бойових дій через неможливість евакуації або захисту майна сімʼї; обмежена мобільність; ізольованість; втрата звʼязку із сімʼєю тощо). Акцентовано увагу на проблематиці у цій сфері. Зроблено відповідні висновки.
|
|---|