| Summary: | За допомогою теорії Луї Альтюссера проаналізовано ідеологічні інтерпеляції в сучасних українських фільмах про УНР, що утверджують «національний/націоналістичний історичний наратив» (термін Георгія Касьянова). Цей наратив був одним із центральних елементів консервативної ідеології часів президентства Петра Порошенка та утверджувався на рівні державних ідеологічних апаратів (Українського інституту національної пам’яті, Державного агентства України з питань кіно). Розглянуто дискусії щодо того, чи може історичний фільм претендувати на валідну історичну репрезентацію, з’ясовано його вплив на формування уявлень про минуле та роль в історичній політиці. Продемонстровано те, як стрічки «Таємний щоденник Симона Петлюри» та «Крути 1918» як інструменти історичної політики вбудовуються в логіку «реверсивної історії» в межах «національного/націоналістичного наративу»; актуалізують події часів УНР, щоб використати їх як легітимаційний ресурс; мобілізують та демонструють «вічний» характер російської агресії проти України.
|
|---|