Національна ідея, національна ідентичність та історичний наратив культурної конвергенції.
Сучасна Україна є однiєю з найдавнiших i найбагатших європейських культурних традицiй у полiтичному, етнiчному, релiгiйному та цивiлiзацiйному сенсах. Вiдсутнiсть безперервної традицiї державностi, колонiальний статус українських земель у складi iнших держав мають не лише негативнi наслiдки (недовi...
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Academy of Cognitive and Natural Sciences
2021-11-01
|
| Series: | Актуальні проблеми духовності |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://journal.kdpu.edu.ua/apd/article/view/4528 |
| Summary: | Сучасна Україна є однiєю з найдавнiших i найбагатших європейських культурних традицiй у полiтичному, етнiчному, релiгiйному та цивiлiзацiйному сенсах. Вiдсутнiсть безперервної традицiї державностi, колонiальний статус українських земель у складi iнших держав мають не лише негативнi наслiдки (недовiра до державних органiв влади, iнституцiйна слабкiсть української держави, вiдтiк найталановитiшої та найактивнiшої частини населення до центрiв колишнiх iмперiй, рiзна iсторична пам’ять, вiдмiнний полiтичний i соцiально-економiчний розвиток, слабкiсть громадянського суспiльства), але й позитивнi (досвiд життя i виживання в рiзних цивiлiзацiйних системах, досвiд мiжкультурної та мiжрелiгiйної комунiкацiї i взаємодiї). У результатi цього ми — сучаснi українцi — маємо культурний i полiтичний вибiр. Ми можемо вiльно обирати, яку державу та країну хочемо побудувати, використовуючи наше складне минуле як корисний ресурс для подальшого розвитку. Нацiональною iдеєю українцiв має стати iдея захисту рiвних прав i свобод вiльної людини у вiльнiй країнi. Кожен сучасний громадянин України може поєднувати свою нацiонально-полiтичну iдентичнiсть з iдентичнiстю етнiчного походження, не протиставляючи їх. Отже, ми можемо говорити про українцiв кримсько-татарського, угорського, польського, росiйського, бiлоруського, нiмецького, болгарського, грецького походження тощо. Вiдсутнiсть єдиного «канонiчного» нацiонального iсторичного наратива слiд розглядати як нашу перевагу, оскiльки це дозволяє побудувати нацiональний iсторичний наратив на сучасних засадах як iсторичний наратив культурної конвергенцiї (взаємодiї), який буде бiльш адекватним до сучасних тенденцiй розвитку свiту в напрямку бiльшої вiдкритостi i iнклюзивностi. Україна — прецедент нацiональної культури з надзвичайно взаємопроникними («прозорими») кордонами, що вiдповiдає сучасним тенденцiям полiтики постмодерного свiту. Тому «слабкiсть» української iсторiї (як iсторiописання) має бути переосмислена як «сила» нової iсторiографiї.
|
|---|---|
| ISSN: | 2076-7382 2522-4786 |