Summary: | Стаття присвячена дослідженню питання доступу до правосуддя під час війни, оскільки вона зумовила інші умови для здійснення правосуддя в державі. У більшості областей України ведуться активні бойові дії, що призводить до неможливості здійснення правосуддя в адміністративних судах. Проте Вища рада правосуддя цю проблему вирішила належним чином, тому доступ до правосуддя в Україні наразі є і можливість захистити своє порушене право у відповідності до Конституції України гарантується. Суди зобов’язані відправляти правосуддя навіть в умовах воєнного стану, а їх повноваження не припиняються. З метою забезпечення доступу до суду Верховний Суд змінив територіальну підсудність близько сто судів України. У зв’язку із введенням в Україні воєнного стану усі процесуальні строки поновляються, розгляд справ не припиняється, а надмірний формалізм з боку суддів не допускається.
Звертається увага на те, що доступ до суду є невід’ємним елементом права на справедливий суд, проте такий доступ повинен бути ефективним. В умовах війни Рада суддів України рекомендує відкладати розгляд справ. Акцентується увага на тому, що дистанційне правосуддя забезпечує кращу безпеку учасників судового процесу. На думку автора, потрібно подбати і про безпеку працівників суду та надати їм можливість працювати дистанційно. Відмічається, що електронне судочинство забезпечує в повній мірі доступ до правосуддя. Попит на дистанційне судочинство зростає, покращується доступ до суду, оскільки брати участь у судовому засіданні можна і за межами суду.
У статті проаналізовано рішення ЄСПЛ і на підставі цього автор приходить до висновку, що фінансові витрати ЄСПЛ розглядає як перешкоду у доступі до правосуддя. Доступ до суду є ефективним лише тоді, коли особа матиме реальну можливість на практиці оскаржити неправомірні дії. На думку ЄСПЛ, конструкція ст. 6 Конвенції є ефективною лише у тому випадку, якщо справа в суді буде розглядатися. Складовою права на справедливий суд ЄСПЛ виділяє саме право на доступ до суду. Звертається увага на те, що суди повинні вживати всіх заходів для того, щоб порушене право було поновлене.
|