| Summary: | У статті аналізуються проблеми визначення правового статусу віртуальної власності та об’єктів у ній, досліджується теорія віртуальної власності та наводяться співвідношення між майновими та інтелектуальними правами для регулювання відносин, що виникають у віртуальному світі. Автор на основі проведеного аналізу висуває пропозицію щодо необхідності регулювання відносин у сфері створення комп’ютерних кодів для отримання доступу до віртуального світу з використанням норм інтелектуальної власності, оскільки тут задіяна творча праця людини, а також використовувати норми права власності у відносинах власності на об’єкти віртуального світу - доменні імена, URL-адреси (єдині локатори ресурсів), веб-сайти, облікові записи електронної пошти, криптоактиви, предмети (артефакти та покращення) у розрахованих на багато користувачів онлайн-іграх. Автор зазначає, що Цивільний кодекс України не містить конкретних положень щодо права віртуальної власності, оскільки ця технологія наразі є досить новою та розвивається досить швидко. Проте, можливо виникнення правових проблем пов’язаних з віртуальною власністю у майбутньому, і Цивільний кодекс може бути доповнений відповідними положеннями, зокрема планується врахування положень acquis в процесі рекодифікації Книги третьої ЦК України, а саме (4) Аcquis, які стосуються «кібервласності»/віртуальної власності. Слід, передбачити також внесення змін до Цивільного кодексу України, щоб визначити правовий статус віртуальних об’єктів, таких як криптовалюти, віртуальні земельні ділянки та будівлі у віртуальному просторі тощо.
Потрібно не виключати можливість виникнення права на успадкування віртуальної власності, а також правовий статус віртуальних платіжних засобів та електронних грошей. У разі внесення змін до Цивільного кодексу України, має бути забезпечене балансування інтересів різних сторін, в тому числі інтересів споживачів, бізнесу та держави.
|
|---|