| Summary: | Стаття присвячена дослідженню окремих законодавчих змін до Кримінального кодексу України у зв’язку із збройною військовою агресією рф проти України. Протиправне та повномасштабне вторгнення, окупація, порушення норм міжнародного права з боку рф стали причиною для законодавчих новел, які торкнулися і Кримінального кодексу України.
Встановлено, що Верховна Рада України за останні півроку прийняла низку Законів України і ще ряд законопроєктів внесені до Парламенту та очікують на схвалення. Серед законодавчих новел: 1) встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність; за образу честі і гідності військовослужбовця, погрозу йому; за виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікацію її учасників; за пособництво державі-агресору; 2) посилення кримінальної відповідальності за мародерство; 3) доповнення деяких складів кримінального правопорушення умовами воєнного або надзвичайного стану, як особливо кваліфікуючої обставини та ін.
Попри безперечну необхідність реагування на збройну агресію рф у нормах вітчизняного кримінального права, обґрунтовано, що деякі прийняті зміни мають певні недоліки, з огляду на це запропоновано способи їх усунення.
Досліджено, що законопроєктом щодо кримінальної відповідальності за заперечення факту воєнної агресії рф до України у 2017 році пропонувалося доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею, якою встановлювалася б кримінальна відповідальність за публічне заперечення факту воєнної агресії рф. Проте законопроєкт було відхилено повністю на підставі відсутності суспільної небезпеки, необхідної та достатньої для визнання даної дії злочином, оскільки публічне заперечення факту воєнної агресії рф швидше становить реалізацію конституційного права людини на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Встановлено, що в березні 2022 року все ж було криміналізовано заперечення збройної агресії рф проти України, де кримінально-протиправними визнані як публічні, так і непублічні дії, що вказує на непослідовність законодавця у своїх поглядах. Безумовно, непублічним діям властива суспільна небезпечність, шкідливість, але ступінь суспільної небезпеки не є достатньою для визнання даної дії злочинною, а криміналізація – є необґрунтованою. Проаналізовано, що в теорії кримінального права не безпідставно пропонується удосконалити (оновити) кримінально-правову норму, де буде закріплена уніфікація кримінальної відповідальності за публічне вчинення таких дій та виготовлення або поширення відповідних матеріалів.
|
|---|