| Summary: | Проаналізовані шість можливих стратегій розвитку українських промислових підприємств з урахуванням сучасних кризових умов ринкового функціонування. Досягнення цілей таких стратегій, як показано у роботі, можливо шляхом цілеспрямованої зміни структури, форм і методів організації виробництва в сторону підвищення гнучкості системи, упорядкованості або синхронізації часткових процесів, інтеграції матеріальних потоків.
Також відмічається, що розвиток ринку привів до розширення різноманіття продуктів, що виробляються, насиченістю товарами широкого споживання, збільшенню числа підприємств, що випускають однотипну продукцію. Це призвело до зміни об’єктивних економічних умов функціонування підприємств та викликало необхідність перетворення традиційних методів і форм організації виробництва, формування економічних обставин, які адекватні стратегії розвитку промислового підприємства. Новий підхід до розвитку підприємства передбачає його орієнтацію на споживача та реалізацію наступних організаційних програм: підвищення гнучкості самого підприємства, синхронізації діяльності, організації і управління матеріальними потоками. Відмічені напрями розвитку підприємства, які дозволяють перейти від традиційних однопродуктових структур до диверсифікованого, гнучкого виробництва, що буде забезпечувати випуск продукції, яка орієнтована на індивідуальні нахили споживачів.
Використання машині обладнання, що програмуються, дозволяє швидко переходити до виконання нових виробничих замовлень. Організація такого виробництва стає економічно виправданою. З використанням нових технологічних засобів і технологій значно підвищується гнучкість системи та створюється основа для переходу до комп’ютерно-інтегрованого виробництва.
|
|---|