| Summary: | В статті зазначено, що приводом для дослідження є відсутність визначення поняття «лікувально-оздоровчий туризм» в нормативно-правових документах України. Акцентовано увагу на певних суперечностях українського законодавства щодо статусу споживачів лікувально-оздоровчих послуг. Підкреслено, що у правовому полі практично не вживаються такі поняття, як «велнес-туризм» та «спа-туризм», які є новітніми напрямками в туристичній діяльності та набирають обертів серед людей, що прагнуть вести здоровий спосіб життя. Систематизовано та проаналізовано концептуальні підходи вчених щодо сутності та складових лікувально-оздоровчого туризму. Встановлено, що у науковців немає спільної думки щодо трактування цього терміну. З’ясовано, що деякі вчені розглядають лікувально-оздоровчий туризм з точки зору саме медичної складової; інші – як поєднання лікування, профілактики та загального оздоровлювання. Пропоновано та обґрунтовано авторське визначення змісту терміну «лікувально-оздоровчий туризм» та його складових.
|
|---|