| Summary: | Стаття присвячена дослідженню шляхів вдосконалення національного механізму захисту права на безпечні умови праці з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини. Підгрунтям особливої уваги до правового регулювання безпеки праці слугує ситуація, що склалася у сфері праці в Україні. Забезпечення безпечних умов праці визначено як важливе завдання у контексті цілей сталого розвитку. Дослідження здійснено з урахуванням необхідності реального втілення в життя тих основних норм і цінностей, які лежать в основі державної політики ЄС, виходячи з курсу України на євроінтеграцію, зокрема прав і свобод людини у процесі трудової діяльності, а також правові механізми для їх захисту у разі порушення.
Досліджено, що імплементації до національного законодавства потребує позиція Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої право працівника за безпечні і здорові умови праці в контексті ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є складовою права на життя. Беручи до уваги право кожної держави самостійно вирішувати питання у сфері безпеки праці, зокрема вибору конкретних практичних заходів, визначено, що ЄСПЛ при розгляді цієї категорії справ дотримується позиції, що навіть за ситуації в державі, що є несприятливою, та недостатніх ресурсів для забезпечення необхідних умов захисту права на життя та інших прав, що визначені Конвенцією, працівники повинні отримувати такі умови, які б характеризувалися мінімальним або ж максимально допустимим шкідливим впливом на фізичне, психічне й соціальне благополуччя працівника, а безпека та гігієна виробничого середовища не завдавали б шкоди життю й здоров’ю працівника, та повинен враховуватися загальний принцип адаптації працівника до виконання роботи.
Зроблено висновок, що обов’язком держави є забезпечення належного рівня правового регулювання і адміністративних процедур щодо захисту права на життя і здоров’я громадян, зокрема у виробничому середовищі.
|
|---|