| Summary: | Стаття присвячена збільшенню виробництва насіння сочевиці в Україні, як джерела кормового і харчового білка. Станом на перше десятиліття XXІ століття найбільші площі вирощування сочевиці зосереджено в Індії, Канаді, Туреччині, Непалі, Ірані. У Центральній Європі поширення її обмежене. Для України ця культура не нова. Вона досить широко культивувалася в довоєнні і післявоєнні роки. Світовий попит на насіння зернобобових культур щорічно зростає. Приблизно з 50 млн. тонн щорічного світового виробництва бобових культур, 20 млн. тонн займає виробництво насіння квасолі і гороху, а вже за ними по популярності серед фермерів йдуть нут і сочевиця. На ці культури останні роки встановився стійкий попит. Позиції світових лідерів продовжують утримувати Індія і Канада. Особливо нарощують виробництво і експорт насіння сочевиці Канада. В Україні площа під сочевицею постійно збільшується, а врожайність зростає. Якщо в 2015 році врожайність її становила 12 ц/га, то в 2016 році 17…22 ц/га, а окремі фермерські господарства збирають до 20…30 ц/га. На думку аграріїв, популярність сочевиці обмежується недостатньою кількістю та якістю насіння і відсутністю сучасних технологій вирощування. Селекція сочевиці в Україні знаходиться на дуже низькому рівні, нею займаються поодинокі селекційні установи. Описано біологічні особливості культури: вимоги до світла, тепла, ґрунту в різні періоди її зростання і розвитку. Розширення посівних площ під зернобобовими культурами дозволить вирішити економічні та екологічні проблеми. У статті наведено класифікацію сочевиці за типом та вимоги до її якості. Також наведені і діючі стандарти. Рекомендуються режими сушіння та зберігання насіння. У статті наведено результати досліджень фізичних і технологічних властивостей насіння дрібнонасіннєвої сочевиці (селекційна лінія та сорт Maxіm), проведений ситовий аналіз досліджуваних зразків. На підставі наведених результатів аналізу запропоновані рекомендації з очищення насіння нових сортів дрібнонасіннєвої сочевиці. Основною метою цієї статті є ознайомити широке коло виробників-аграріїв, а також фахівців у галузі післязбиральної обробки і зберігання зерна з незаслужено забутою в Україні культурою сочевицею.
|
|---|