Справник у системі управління Волинською губернією (кінець ХVІІІ – 1860-ті рр.)

Мета статті – висвітлити функціонування інституту справників у Волинській губернії з кінця ХVІІІ ст. і до реформи місцевої поліції 1862 р; охарактеризувати їх повноваження, визначити особливості кадрової політики призначень на цю посаду, охарактеризувати практичну діяльність чиновників. Наукова н...

Full description

Bibliographic Details
Main Authors: Andrii Shevchuk, Oksana Markevych
Format: Article
Language:English
Published: Scientific Research Centre «Lukomorie» 2022-10-01
Series:Емінак
Subjects:
Online Access:https://www.eminak.net.ua/index.php/eminak/article/view/588
_version_ 1797985455120056320
author Andrii Shevchuk
Oksana Markevych
author_facet Andrii Shevchuk
Oksana Markevych
author_sort Andrii Shevchuk
collection DOAJ
description Мета статті – висвітлити функціонування інституту справників у Волинській губернії з кінця ХVІІІ ст. і до реформи місцевої поліції 1862 р; охарактеризувати їх повноваження, визначити особливості кадрової політики призначень на цю посаду, охарактеризувати практичну діяльність чиновників. Наукова новизна – охарактеризовано специфічні завдання справників Волинської губернії, які забезпечували стабільність на новоприєднаних територіях, зроблено аналіз їх кадрового складу та підраховано тривалість перебування на посаді. Зроблено висновки про гнучку кадрову політика верховної влади у регіоні: за потреби здобуття лояльності місцевих еліт надавалася можливість шляхті самостійно формувати корпус справників, у випадку опанування ситуації – центр повертався до бюрократичного принципу. Висновки: у статті проаналізовано функціонування інституту справників у Волинській губернії ХVІІІ – 60-х рр. ХІХ ст. Розглянуто виконання ними адміністративно-господарських, фіскальних, поліцейських повноважень у повіті й участь у нижньому земському суді. Зазначається, що на відміну від внутрішніх губерній Російської імперії, справники забезпечували ще й політичну стабільність. Верховна влада покладалася на думку справників при визначенні благонадійності шляхти, вони видавали дозволи на виїзд за межі повіту тим полякам, які перебували під слідством, складали звіти про дотримання у польських маєтках інвентарних правил тощо. Справники отримали виняткові повноваження самостійно викликати війська для придушення виступів. Враховуючи значимість повноважень справників, верховна влада лише у критичних випадках дозволяла виборність посадовців, що ставило їх у залежність від місцевої знаті (1802-1805, 1816-1823). У решти періоди корпус справників формувався за бюрократичним принципом. Вершиною для чиновників був чин титулярного радника, за службу вони нагороджувалися орденами. Традиційними були їх ротації між повітами. Після польського Листопадового повстання шляхта втратила можливість обіймати цю посаду, а остаточне рішення про призначення перейшло до Міністерства внутрішніх справ. На цю посаду стали призначатись військові у відставці, які, на думку влади, могли найліпше впоратись із завданнями нагляду за поляками. Натомість швидко проявилась їх невміння виконувати адміністративно-господарські повноваження, вести діловодство тощо. Колишні військові розглядали службу як можливість швидко та незаконно збагатитися, що зводило нанівець намагання верховної влади пришвидшити інтеграцію краю.
first_indexed 2024-04-11T07:17:18Z
format Article
id doaj.art-ffcf2057c4c44a9b8d94d85fbc1dd410
institution Directory Open Access Journal
issn 1998-4634
2708-0226
language English
last_indexed 2024-04-11T07:17:18Z
publishDate 2022-10-01
publisher Scientific Research Centre «Lukomorie»
record_format Article
series Емінак
spelling doaj.art-ffcf2057c4c44a9b8d94d85fbc1dd4102022-12-22T04:37:52ZengScientific Research Centre «Lukomorie»Емінак1998-46342708-02262022-10-013(39)92510.33782/eminak2022.3(39).588588Справник у системі управління Волинською губернією (кінець ХVІІІ – 1860-ті рр.)Andrii Shevchuk0Oksana Markevych1Житомирський державний університет імені Івана ФранкаЖитомирський державний університет імені Івана ФранкаМета статті – висвітлити функціонування інституту справників у Волинській губернії з кінця ХVІІІ ст. і до реформи місцевої поліції 1862 р; охарактеризувати їх повноваження, визначити особливості кадрової політики призначень на цю посаду, охарактеризувати практичну діяльність чиновників. Наукова новизна – охарактеризовано специфічні завдання справників Волинської губернії, які забезпечували стабільність на новоприєднаних територіях, зроблено аналіз їх кадрового складу та підраховано тривалість перебування на посаді. Зроблено висновки про гнучку кадрову політика верховної влади у регіоні: за потреби здобуття лояльності місцевих еліт надавалася можливість шляхті самостійно формувати корпус справників, у випадку опанування ситуації – центр повертався до бюрократичного принципу. Висновки: у статті проаналізовано функціонування інституту справників у Волинській губернії ХVІІІ – 60-х рр. ХІХ ст. Розглянуто виконання ними адміністративно-господарських, фіскальних, поліцейських повноважень у повіті й участь у нижньому земському суді. Зазначається, що на відміну від внутрішніх губерній Російської імперії, справники забезпечували ще й політичну стабільність. Верховна влада покладалася на думку справників при визначенні благонадійності шляхти, вони видавали дозволи на виїзд за межі повіту тим полякам, які перебували під слідством, складали звіти про дотримання у польських маєтках інвентарних правил тощо. Справники отримали виняткові повноваження самостійно викликати війська для придушення виступів. Враховуючи значимість повноважень справників, верховна влада лише у критичних випадках дозволяла виборність посадовців, що ставило їх у залежність від місцевої знаті (1802-1805, 1816-1823). У решти періоди корпус справників формувався за бюрократичним принципом. Вершиною для чиновників був чин титулярного радника, за службу вони нагороджувалися орденами. Традиційними були їх ротації між повітами. Після польського Листопадового повстання шляхта втратила можливість обіймати цю посаду, а остаточне рішення про призначення перейшло до Міністерства внутрішніх справ. На цю посаду стали призначатись військові у відставці, які, на думку влади, могли найліпше впоратись із завданнями нагляду за поляками. Натомість швидко проявилась їх невміння виконувати адміністративно-господарські повноваження, вести діловодство тощо. Колишні військові розглядали службу як можливість швидко та незаконно збагатитися, що зводило нанівець намагання верховної влади пришвидшити інтеграцію краю.https://www.eminak.net.ua/index.php/eminak/article/view/588волинська губернія, справник, локальна еліта, імперська політика, місцева поліція, нижній земський суд
spellingShingle Andrii Shevchuk
Oksana Markevych
Справник у системі управління Волинською губернією (кінець ХVІІІ – 1860-ті рр.)
Емінак
волинська губернія, справник, локальна еліта, імперська політика, місцева поліція, нижній земський суд
title Справник у системі управління Волинською губернією (кінець ХVІІІ – 1860-ті рр.)
title_full Справник у системі управління Волинською губернією (кінець ХVІІІ – 1860-ті рр.)
title_fullStr Справник у системі управління Волинською губернією (кінець ХVІІІ – 1860-ті рр.)
title_full_unstemmed Справник у системі управління Волинською губернією (кінець ХVІІІ – 1860-ті рр.)
title_short Справник у системі управління Волинською губернією (кінець ХVІІІ – 1860-ті рр.)
title_sort справник у системі управління волинською губернією кінець хvііі 1860 ті рр
topic волинська губернія, справник, локальна еліта, імперська політика, місцева поліція, нижній земський суд
url https://www.eminak.net.ua/index.php/eminak/article/view/588
work_keys_str_mv AT andriishevchuk spravnikusistemíupravlínnâvolinsʹkoûguberníêûkínecʹhvííí1860tírr
AT oksanamarkevych spravnikusistemíupravlínnâvolinsʹkoûguberníêûkínecʹhvííí1860tírr