Феномен Симони Вейль як “надлишок” і “нестача” в символічній структурі філософської мови: персоналістичний підхід

Симона Вейль як суб’єкт філософування являє собою ефект надлишку, вакууму, або нестачі у гармонійно погодженій системі парадигм, з яких складаються означники інтелектуальної мови. Її концепт “Боговідсутності” (мовчання) як негативної присутності Бога в сакральному досвіді атеїста є парадоксом зустр...

Full description

Bibliographic Details
Main Author: Andrii Kulyk
Format: Article
Language:English
Published: Eastern European Instute of Theology 2021-11-01
Series:Богословські роздуми: Східноєвропейський журнал богословʼя
Subjects:
Online Access:http://reflections.eeit-edu.info/article/view/244676
Description
Summary:Симона Вейль як суб’єкт філософування являє собою ефект надлишку, вакууму, або нестачі у гармонійно погодженій системі парадигм, з яких складаються означники інтелектуальної мови. Її концепт “Боговідсутності” (мовчання) як негативної присутності Бога в сакральному досвіді атеїста є парадоксом зустрічі з Богом через метафізичний розрив з релігійною ортодоксією. В статті на базі персоналізму аналізується синхронія та діахронія поглядів С. Вейль від матеріалізму до спіритуалізму у міждисциплінарному дискурсі поза лінійними етапами та галузевою фрагментацією. Автор приділяє особливу увагу прочитанню автобіографічного нарису С. Вейль “Очікування Бога” та її “Щоденників”. У зазначених творах С. Вейль як виразник семіотичної єдності життя і тексту описує власний досвід порожнечі, Іншого, уваги, бажання, віри, не-віри, любові, зустрічі з Христом. Аналіз творів відомих філософів і теологів дає підстави для висновку, що погляди С. Вейль мали вплив на сучасні психоаналіз, філософію діалогу, критичну теорію, традиціоналізм, феноменологію.
ISSN:2789-1569
2789-1577